...
Преподобний Парфеній Київський p1ckcv6o1d1qaq6b1scn1iaa7084
Березень,  Житія святих

Преподобний Парфеній Київський

Місяця березня на 17-й день.

«Усамітнення й молитва вищі за всякі блага» – цими словами преподобний Парфеній керувався усе своє життя. Після того як у 1838 році митрополит Київський сам постриг його у велику схиму, праведник став віддаватися молитві ще ревніше. Навіть уві сні він не переставав молитися, слово, звернене до Господа, вросло в його серце.

З особливим трепетом старець звертався до Матері Божої. Він відчував до Пресвятої Діви щиру, ніжну й дитячу любов. Багато разів Вона являлася Парфенію у видіннях. Декілька років преподобний провів у тісній келії, вікно якої загородив іконою Богоматері, освітленою лампадою. Що йому сонячне світло, якщо світлом очей і душі його була Пречиста.

Усе мирське святий вважав гріховним. Речі, принесені йому на знак подяки, зав’язував у вузол і виносив на вулицю. Одного разу його відвідала графиня Анна Орлова. Вона преклонила перед ним коліна й сказала: «Отче, чим я можу тебе втішити? – Не пошкодую ні мільйона». У відповідь старець мовив: «Знайшла чим втішити, нащо мені цей гній?»

За життя преподобний склав декілька відомих молитов до Христа й Богородиці. Великою втіхою для душі його було звершення щоденної літургії в домовій церкві митрополита Київського Філарета. Тут, молячись перед престолом із простертими до неба руками, Парфеній бачив Христа, Який сходив на Престол, Бога Отця, Який благословляв сходження Свого Сина, і Духа Святого над Ним. Являлися йому і святитель Іоанн Златоуст із Архістратигом Михаїлом. Серце старця запалало, коли йому відкрилися краса Богонемовляти й любов, яка сяяла в Його погляді.

Останні роки свого праведного життя святий провів у келії біля Ближніх печер. Старець Парфеній був духівником Києво-Печерської Лаври. Його служіння сповнювало усіх невимовним благоговінням. Своїм духовним дітям він заповідав боротьбу з пристрастями, безперестанну молитву й щоденне читання Євангелія і Псалтиря.

Помер святий старець весною 1855 року в день Благовіщення, який збігся того року зі Страсною П’ятницею. Митрополит Київський Філарет сам поховав його в Голосіївській пустині у храмі Пречистої Діви на честь ікони «Живоносне Джерело». Праведник усе життя молитвою линув до Богоматері й навіки заснув в Її обіймах.

 

Знайшли помилку