Преподобний Памва (Памво) Нітрійський, пустельник

Місяця липня на 18-й день

Преподобний Памва (IV) подвизався в Нітрійській пустелі Єгипту. Преподобний Антоній Великий (пам’ять 17 січня) говорив, що преподобний Памва страхом Божим вселив у себе Духа Святого. А преподобний Пимен Великий (пам’ять 27 серпня) говорив: “Три справи ми бачили в отця Памви: голод кожного дня, мовчання і рукоділля”. Преподобний Феодор Студит називав святого Памву “високим у справі та слові”.

На початку свого чернецтва святий Памва почув вірш із 38-го псалма Давида “збережу шляхи мої, щоб не грішити язиком моїм”. Ці слова глибоко запали в його душу, і він прагнув слідувати їм завжди. Тому, коли його про що-небудь запитували, він відповідав тільки після довгого роздуму і молитви, побоюючись сказати що-небудь, про що згодом міг би пошкодувати. Святий Памва був зразком працьовитості для своїх учнів. Щодня він працював до втоми, харчувався хлібом, заробленим власною працею.

Учнями преподобного Памви були великі подвижники: Діоскор (згодом єпископ Єрмопольський) (Діоскора, єпископа Єрмопольського, слід відрізняти від іншого Діоскора – єресіарха, патріарха Олександрійського, який жив значно пізніше й був засуджений IV Вселенським Собором), Амоній, Євсевій та Євфимій, які згадуються в житії святителя Іоанна Златоуста. Одного разу преподобна Меланія Римляниня (пам’ять 31 грудня) принесла святому Памві велику кількість срібла на потреби монастиря, але він не полишив своєї праці й навіть не глянув на принесені гроші. Лише після посилених прохань святої Меланії він дозволив їй віддати принесену милостиню одному братові для розподілу серед бідних монастирів. Святий Памва вирізнявся смиренням, але водночас високо цінував звання ченця і вчив мирян із повагою ставитися до ченців, які частіше розмовляють із Богом. Преподобний помер у віці 70 років. Повідавши братії, що стояла біля його смертного одра, про те, до яких чеснот він прагнув у своєму житті, святий Памва сказав: “Однак я відходжу до Господа так, як ніби й не починав богоугодно і по-іночеськи жити”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання