...
Житія святих,  Червень

Преподобний Паїсій Святогорець

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 29-й день / у Неділю другу після П’ятидесятниці — усіх преподобних і богоносних отців, на Святій Горі Афон просіявших (перехідне)

Старець Паїсій, в миру Арсеній Езнепідіс, народився у Фарасах Каппадокійських, що в Малій Азії, 25 липня 1924 року. Його батька звали Продромос. Він був благочестивою людиною і патріотом, через що його сім’я наражалася на небезпеку від турецьких фанатиків-мусульман. Матір Арсенія звали Євлампією. У їхній родині, крім маленького Арсенія, було ще дев’ятеро дітей.

Через два тижні після народження Арсенія фарасійські греки втекли із Туреччини, рятуючись від турецьких гонінь. Перед від’їздом до Греції святий Арсеній Каппадокійський охрестив хлопчика і дав дитині своє ім’я, пророчо сказавши: «Хочу залишити після себе ченця».

У вересні 1924 року корабель з біженцями підійшов до берегів Греції, і змучені люди, нарешті, знайшли нову батьківщину й безпеку. Малюк Арсеній зростав, маючи велику любов до Христа і Богородиці, та дуже хотів стати ченцем. Він постійно ходив до лісу, де молився, тримаючи дерев’яний хрест, зроблений власноруч.

Дитинство старця минуло в місті Кониця. Тут він успішно закінчив школу і працював теслею.

1945 року Арсенія призвали до армії, де він відзначився доброчесністю і мужністю.

Після військової служби Арсеній одразу пішов на Святу Гору Афон. У 1950 році він став послушником благодатного духівника, отця Кирила, згодом ігумена монастиря Кутлумуш († 1968). Через деякий час отець Кирил направив послушника до монастиря Есфігмен, де Арсеній в 1954 році прийняв рясофор з ім’ям Аверкій. Новий монах ніс будь-які послухи, а виконавши свої, допомагав і іншим братам закінчити їхню роботу. Аверкій постійно молився, намагаючись, щоб це не помітило оточення, любив читати житія святих.

Того ж року Аверкій за порадою духовного батька перейшов до обителі Філофей і став там учнем отця Симеона, відомого своєю доброчесністю. 1956 року отець Симеон постриг отця Аверкія в малу схиму з ім’ям Паїсій, на честь митрополита Кесарійського Паїсія II, який також був уродженцем каппадокійського міста Фараси. На новому місці отець Паїсій вів колишнє життя: подвизався і допомагав, скільки міг, братії.

У 1958 році до святого Паїсія звернулися із Стоміо Коницької з проханням прийти й допомогти зупинити поширення протестантизму. Геронда, отримавши внутрішнє «сповіщення» волі Божої, пішов і оселився в обителі Різдва Богородиці в Стоміо. Там він за допомогою благодаті Божої допоміг тисячам душ, а 1962 року вирушив звідти на Синай.

Живучи на Синаї, геронда багато працював, а на зароблені гроші купував їжу і роздавав її бедуїнам, котрі його дуже любили. 1964 року Геронда повернувся на Афон і оселився в Іверському скиту. Через два роки він захворів, і йому видалили більшу частину легенів.

У травня 1978 року отець Паїсій оселився в келії Панагуда святої обителі Кутлумуш. Сюди до старця потягнулися тисячі людей. Щодня від сходу до заходу сонця він радив, втішав, розв’язував людські проблеми, позбавляв від будь-якої обтяженості й наповнював душі вірою, надією і любов’ю до Бога. Для всієї Греції Геронда став духовним магнітом, який витягає скорботу.

Приймаючи тяготи людей, які приходили до нього, старець Паїсій мало-помалу став знемагати тілесно. До 1993 року його стан став дуже важким. У жовтні 1993 року геронда поїхав з Гори Афон до монастиря святого Іоанна Богослова в Суроті. Здоров’я його катастрофічно погіршилося.

12 липня 1994 року Геронда віддав свою преподобну душу Господу. Він був похований у тому ж монастирі святого Іоанна Богослова, і місце його поховання стало святинею для всього православного світу.

Старець не перестав допомагати людям і після свого преставлення. Люди продовжили звертатися до нього й просити його заступництва, оскільки вірили в його святість. На його могилі відбуваються зцілення хворих і численні дива.

Келія старця Паїсія на Святій Горі Афон теж стала місцем паломництва. Щодня до неї приходять вдячні відвідувачі, які раніше знали святого й одержали від нього допомогу. Інші прочани прагнуть побачити, де жив святий.

Після своєї кончини преподобний Паїсій також неодразово зцілював людей, які страждали від онкологічних захворювань, і одержимих. Окрім того, багатьох він врятував від аварій на дорогах.

У 2015 році преподобний Паїсій Святогорець був причислений до лику святих.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Паисию Святогорцу, глас 5

Боже́ственныя любве́ о́гнь прие́мый, / превосходя́щим по́двигом вда́лся еси́ весь Бо́гови, / и утеше́ние мно́гим лю́дем был еси́, / словесы́ боже́ственными наказу́яй, / моли́твами чудотворя́й, / Паи́сие Богоно́се, / и ны́не мо́лишися непреста́нно // о всем ми́ре, преподо́бне.

Кондак преподобному Паисию Святогорцу, глас 8

А́нгельски на земли́ пожи́вый, / любо́вию просия́л еси́, преподо́бне Паи́сие, / мона́хов вели́кое утвержде́ние, / ве́рных к житию́ свято́му вождь, / вселе́нныя же утеше́ние сладча́йшее показа́лся еси, / сего́ ра́ди зове́м ти: // ра́дуйся, о́тче всеми́рный.

Тропaрь, глaсъ №:

ҐfHна слaву и3 сінaz похвалY, и3 всёхъ t вёка прпdбныхъ равночeстна, восхвaлимъ прпdбнаго паjсіа, ћкw сосyдъ бlгодaти д¦а с™aгw, вс‰ вBрныz ко сп7сeнію наставлsюща и3 молsщасz непрестaннw њ душaхъ нaшихъ.

Кондaкъ, глaсъ }.
Под0бенъ: Взбрaнной воев0дэ:

С™hz горы2 подви1жника преслaвна и3 цRкве свэти1льника хвaлимъ тS въ пёснехъ є3ди1ными ўсты2: настaвивъ бо вBрныz къ жи1зни и3зрsднэй, струsми даровaній д¦0вныхъ напои1лъ є3си2 |, сегw2 рaди зовeмъ: рaдуйсz, џтче паjсіе.

Ще в розробці