Преподобний Ор Фіваїдський

Місяця серпня на 7-й день

Преподобний Ор (IV) у молодих роках пішов у Фіваїдську пустелю і подвизався на досконалій самоті багато років, ведучи суворе відлюдницьке життя. Доживши до старості, преподобний Ор удостоївся явлення Ангела, який сповістив, що Господь ввіряє йому для порятунку багатьох людей, які шукатимуть його керівництва.

Після того преподобний став допускати до себе всіх, хто приходив за порадою і допомогою. Господь дарував йому дар читання Божественного Писання, хоча з дитинства святий не був навчений грамоті. Поступово біля преподобного Ора утворилася численна обитель, у якій святий старець був духовним керівником. Преподобний ніколи не входив на трапезу для споживання їжі, не причастившись того дня Святих Таїн. Він часто повчав братію розповідями про спокуси, які спіткають ченця, що живе на самоті, але водночас завжди розповідав так, немов знає все це лише з життя знайомих йому пустельників. Преподобний приховував свої подвиги. Одного разу, коли святий ще жив тільки з одним учнем, той попередив його про настання Великодня. Преподобний Ор негайно встав на молитву і, піднявши руки, простояв так 3 дні на відкритому повітрі, розмірковуючи про Бога. Потім він пояснив своєму учневі, що для ченця всяке свято, а Великдень особливо, полягає в тому, щоб від усього земного відмовитися і наблизитися серцем і думкою до Бога.

Преподобному були відкриті всі думки і дії його учнів; ніхто не смів збрехати йому. Проживши до глибокої старості, преподобний Ор заснував кілька монастирів, зібравши в них до 1000 ченців. Помер він 90 років близько 390 року.