Преподобний Онуфрій Великий

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 12-й день

Преподобний Онуфрій жив у повному усамітненні в дикій пустелі шістдесят років. В молодості він виховувався у Фиваїдському монастирі Ериті. Дізнавшись від старців про велику тяжкість і висоту життя пустельників, котрим Господь посилає через ангелів Свою допомогу, преподобний Онуфрій запалав духом наслідувати їхні подвиги.

Вночі він таємно вийшов із обителі і побачив перед собою світлий промінь. Святий Онуфрій злякався й вирішив повернутися, але голос ангела-хранителя спонукав його продовжувати путь. У глибині пустелі преподобний Онуфрій знайшов пустельника і залишився навчатися у нього пустельного життя й боротьби з диявольськими спокусами. Коли старець переконався, що святий Онуфрій зміцнився в цій страшній боротьбі, він довів його до вказаного для подвигів місця та залишив самого. Щороку старець відвідував його і через декілька років, прийшовши до преподобного Онуфрія, помер.

На прохання преподобного Пафнутія преподобний Онуфрій розповів про свої подвиги й про те, як Господь утішив його: поблизу печери, де він жив, виросла фінікова пальма і відкрилося джерело чистої води. Дванадцять гілок пальми почергово приносили плоди, і преподобний не терпів голоду й спраги. Тінь пальми укривала його від полуденного зною. Ангел приносив святому хліб і щосуботи та щонеділі причащав його, як і інших пустельників, Святих Тайн.

Преподобні бесідували до вечора. Увечері між старцями з’явився білий хліб, і вони вкусили його з водою. Ніч старці провели в молитві. Після ранкового співу преподобний Пафнутій побачив, що лице преподобного Онуфрія змінилося, і злякався за нього. Святий Онуфрій сказав: «Бог, милосердний до всіх, послав тебе до мене, аби ти відав похованню моє тіло. Сьогодні я закінчу моє тимчасове життя і відійду до життя безконечного, у спокої вічному до Христа мого». Він заповів святому Пафнутієві, щоб той розповів про нього всім братам-подвижникам та всім християнам заради їхнього спасіння.

Преподобний Пафнутій просив благословення залишитися в пустелі, проте святий Онуфрій сказав, що на це немає волі Божої, і велів повернутися до обителі й повідати всім про життя Фиваїдських пустельників. Благословивши преподобного Пафнутія і попрощавшись з ним, святий Онуфрій довго зі сльозами молився, потім ліг на землю, вимовив свої останні слова: «В руки Твої, Боже мій, віддаю дух мій», — і помер.

Пізніше святий Пафнутій розповів братії невеликого скиту, який знаходився на краю пустелі, все, що дізнався про святих отців, котрих зустрів у глибині пустелі, зокрема й про преподобного Онуфрія. Братія докладно записали розповідь преподобного Пафнутія та розповсюдили її по інших скитах і монастирях. Святий Пафнутій же подякував Богові, Котрий сподобив його довідатися про високе життя відлюдників Фиваїдської пустелі, і повернувся до своєї обителі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання