...
Березень,  Житія святих

Преподобний Олексій Голосіївський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 11-й день

Преподобний Олексій Голосіївський народився 14 квітня 1840 року, у перший день Великодня, у багатодітній дворянській родині. Хлопчик народився німим.

Сім’ї Шепелєвих покровительствував Київський митрополит Філарет (Амфітеатров). На Великдень 1853 року він благословив матері прийти з сином на вечірню службу до його домової церкви. На третє привітання владики “Христос Воскресе!” дитина відповіла: “Воістину Воскресе!”

Після зцілення хлопчика віддали на виховання в Києво-Печерську Лавру. До цього часу він залишився сиротою. Усі турботи про його виховання владика Філарет узяв на себе. Послушник здобув прекрасну духовну і світську освіту. Його духівник – преподобний Парфеній Київський – навчав отрока молитви і привчав до нестяжательності.

1872 року Володимира постригли в чернецтво з ім’ям Олексій.

У Києво-Печерській Лаврі отець Олексій прожив понад 38 років, але змушений був її покинути.

У Голосієвій пустині преподобний Олексій прожив на самоті понад 20 років, несучи послух духівника і ризничого. У пустині настав розквіт його старечої діяльності. Господь удостоїв його дару прозорливості. Серед духовних чад старця були Київські митрополити і намісники монастирів, ченці і миряни, дворяни і інтелігенти, студенти і селяни.

1896 року відбулося знайдення мощей і прославлення святителя Феодосія Чернігівського. Голосіївський духівник був запрошений для участі в урочистостях як людина, досвідчена у поводженні з мощами. Під час переоблачення мощей святителя Феодосія батюшка Олексій удостоївся бачення угодника Божого, який заповідав йому поминати своїх батьків. Коли ж старець заперечив: “Святителю! Ти ж сам прославлений!”, – святий Феодосій відповів: “Поминай на проскомидії, вона вища за мою молитву!”

Преподобний Олексій звершував проскомідію кілька годин, щоб мати можливість вийняти частинки за всіх своїх духовних чад, благодійників і за тих людей, які просили його святих молитов.

Келійника не було, старець сам носив дрова, і топив піч, і ставив самовар, і підмітав кімнати. Лише за кілька років до смерті, коли отець Олексій почав слабшати, йому став прислуговувати монах, майбутній старець-духівник і новомученик Азарія.

Преподобний Олексій приймав людей навіть будучи хворим. Він говорив: “Я б міг піти від цієї суєти в богадільню і там цілком заспокоїтися, але не можу я кинути стражденних, які приходять до мене по допомогу”.

На початку 1916 року батюшка Олексій став серйозно хворіти: погано працювало серце, розпухли ноги. Його звільнили від чергового богослужіння, яке він ніс до того часу протягом 43 років. Духовні чада старалися, як могли, щоб полегшити його страждання, але батюшка мало покладався на медичні засоби й людську допомогу, а більше сподівався на допомогу Божу.

За вісім днів до смерті батюшка сповідався у свого духівника ієромонаха Китаївської пустині Іринея. За день до кончини і в день смерті старець роздав духовним дітям – ченцям і мирянам – своє мізерне майно. Увечері 11/24 березня 1917 року батюшка підготувався до священнослужіння і збирався служити, але вкрай занеміг. Із церкви його винесли на руках і віднесли до келії, де тихо і мирно він віддав дух свій у руки Божі. Це був дев’ятий день після зречення від престолу царя Миколи Другого.

Батюшку відразу одягли і після звершення першої панахиди перенесли його тіло із келії в Покровську церкву. Скитоначальник ігумен Геннадій (керував пустинею з 1913 по 1917 роки) відправив до Лаври повідомлення про кончину старця, просячи розпорядження про поховання.

Відспівування і поховання відбулося 13/26 березня. Церква була повна тими, хто молився. Плакали всі: священнослужителі, ченці, миряни, дорослі, діти. Відспівування звершував духовний син преподобного – архімандрит Анфим, скитоначальник Спасо-Преображенської пустелі, згодом скарбник Лаври. Його перші слова: “Втратили ми, браття і сестри, дорогого свого наставника і незамінного керівника в житті отця Олексія” викликали в храмі невтішні ридання. Так, зі сльозами і відбулося відспівування Голосіївського старця.

Олексія Голосіївського було прославлено 1994 року як місцевошанованого святого, відбулося знайдення його мощей, які відкриті для поклоніння в Голосіївському монастирі.

30 листопада 2017 року відбулось загальноцерковне прославлення преподобного Олексія Голосіївського зі встановленням дати пам’яті 24 березня.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь, глас 1

А́нгеле земны́й и челове́че небе́сный,/ во оби́телех Ки́евских потруди́выйся,/ и в пу́стынь Голосе́евскую всели́лся еси́,/ ста́рче Алекси́е, преподо́бне о́тче на́ш:/ поще́нием, моли́твами и благода́тию Боже́ственною просвети́вся,/ духо́вная твоя́ ча́да к жи́зни ве́чней наста́вивый./ И ны́не, име́я дерзнове́ние ко Святе́й Тро́ице,/ неду́ги разли́чныя врачу́еши/ с ве́рою притека́ющих к ра́це моще́й твои́х,// да́руя ми́р и спасе́ние душа́м на́шим.

Кондак, глас 4

Я́ко безпло́тных соприча́стниче/ и преподо́бным Пече́рским соо́бщниче,/ всесла́вне ста́рче Алекси́е,/ смиренному́дрие име́вый,/ душе́ю и се́рдцем кро́ток бы́л еси́,/ во пло́ти на земли́ пе́рвее молча́/ и по́слежде чу́дом Бо́жиим глаго́ля,/ да́р прозорли́вости от Го́спода прия́вый,/ словесы́ и дея́ньми науча́л приходя́щия к тебе́,/ ны́не же предстоя́й Престо́лу Бо́жию,// моли́ся о все́х на́с.

Ще в розробці

Ще в розробці

Знайшли помилку