Преподобний Олександр (Уродов) сповідник

Місяця серпня на 14-й день

Архімандрит Олександр (Георгій Андрійович Уродов) народився 1882 року в сім’ї селянина села Невежкіно Чембарського повіту Пензенської губернії. Закінчивши земську школу, він був призначений співочим до своєї парафіяльної церкви. У 1901 р., вирушивши в подорож до Сарова, він зупинився в Санаксарському монастирі. Тут Георгій вирішив присвятити своє життя чернечим працям. 30 серпня 1911 року послушник Георгій був пострижений у чернецтво з ім’ям Олександр. Незабаром у Тамбові його висвятили в сан ієродиякона, а 22 липня 1913 року – в ієромонаха. 20 липня 1915 року ієромонаха Олександра було обрано братією в настоятелі Санаксарського монастиря та архієпископом Кирилом (Смирновим) зведено в сан ігумена.
У 1917 році Росію захлеснула хвиля революції та червоного терору. Наприкінці лютого 1918 року частина братії на чолі з ієромонахом Володимиром, підтримувана більшовиками, учинили бунт у монастирі та змістили ігумена Олександра з посади настоятеля обителі. Ухвалою Військово-революційного трибуналу 27 березня 1918 року отця Олександра було заарештовано. На допиті він винним себе не визнав, і суд ухвалив вислати його з монастиря. 3 квітня 1922 р. о. Олександра за визначенням Священного Синоду було призначено намісником Семиєзерної пустині Казанської єпархії зі зведенням у сан архімандрита. Влада і тут звернула на нього свій гнів – 1922 року о. Олександр притягувався до відповідальності у справі вилучення церковних цінностей. Але, незважаючи на всі гоніння, того ж року він стає активним учасником боротьби з оновленням у Казанському краї, а Семиєзерна пустинь його працями перетворюється на центр цієї боротьби. 31 жовтня 1928 р. архімандрит Олександр був заарештований і засуджений до трьох років концтабору та трьох років посилання на Урал.
Після заслання отець Олександр опинився у В’ятській єпархії. 5 серпня 1935 р. єпископ Яранський Димитрій (Поспєлов) призначив архімандрита Олександра в с. Соболєве, нині Санчурського району Кіровської області. Тут протягом 26 років отець Олександр подвизався в Бозі і помер. Довгий час він ставився до так званих «що не поминають». У 1955 році архімандрит Олександр визнав обрання Патріарха Олексія (Симанського) і возз’єднався з Патріаршою Церквою, написавши листа правлячому архієрею Кіровської єпархії архієпископу Веніаміну (Тихоницькому) з проханням про чернече поховання після його смерті. 14 серпня 1961 року, досягнувши глибокої старості, архімандрит Олександр відійшов до Господа. Його святі мощі нині перебувають у Санаксарському монастирі.