Преподобний Никон Сухий печерський

Місяця вересня на 28-й день – Собор преподобних печерських в Ближніх печерах / місяця грудня на 11-й день

Цей блаженний в’язень Никон походив із знатного роду, з міста Києва. Прийшовши до Печерського монастиря, він спершу підкорив свій розум і всього себе на послух Христові і був майстерним ченцем. Потім же, коли прийшли злочестиві половці, вони взяли його в полон одночасно зі святим Євстратієм Печерським і вивели з монастиря в свою країну, і тут його тримали в оковах.

Один христолюбивий киянин прийшов туди викупити полонених. Блаженний же Никон не бажав того, як думав христолюбець, з тієї причини, що у нього в Києві багаті родичі, і він хоче бути викуплений ними. Христолюбець, викупивши багатьох, повернувся додому і розповів про блаженного. Почувши про це, його рідні з великими грошима прийшли викупити його, але блаженний Никон сказав їм: «Не витрачайте даремно вашого майна. Якби Господь хотів, щоб я був вільний, Він не віддав би мене в руки цих нечестивих. Він Сам віддає в полон тих, кого хоче. Але ми, якщо приймаємо добре з рук Господніх, чи не приймемо зле?» (Йов. 2:10). Рідні докоряли йому і повернулися з усім багатим викупом своїм назад.

Тоді той, хто взяв блаженного в полон, і інші половці, побачивши, що не збувається їх бажання, почали жорстоко мучити раба Божого.

І три роки щодня катували вони блаженного: зв’язавши його, з окутими руками і ногами клали на вогонь, розрізали ноги, морили голодом і спрагою по дню, по два і по три. Влітку виставляли його на сонце, що гаряче припікає, взимку кидали його в мороз на сніг. Бо так само чинили з ним безбожні половці, щоб він викупив себе. Але блаженний Никон дякував Богові за все і молився Йому безперестанку, і говорив мучителям своїм: «Христос без мзди позбавить мене від рук ваших, і я вже повідомлений про це. Мені з’явився брат мій Євстратій, якого ви продали жидам на розп’яття, але вони будуть засуджені за нього з батьками своїми, які сказали: «На нас Його кров і на наших дітей» (Мв. 27:25). Ви ж, окаянні, будете відчувати муки з Іудою, що продав Господа на Хрест. Той, що з’явився мені, сказав так: «Через три дні будеш ти в монастирі, заради святих Антонія і Феодосія та інших з ними преподобних Печерських».

Чуючи це, половчанин, який взяв його в полон, думав, що він хоче бігти, і підрізав йому коліна, щоб він не міг бігти. І пильно його сторожили, і ось, в третій день, в шосту годину, коли всі сиділи зі зброєю навколо нього, блаженний в’язень раптово став невидимий, тільки ті, які сторожили його, чули голос: «Хваліте Господа з небес» (Пс. 148:1).

Отже, невидимо принесений був святий в Печерську церкву Пресвятої Богородиці в той час, як почали на святій Літургії співати причастний стих. І вся братія, зібравшись, питала його: «Як прийшов ти сюди?» Він же спершу хотів приховати те велике чудо, але всі, побачивши його зв’язаним і скутим важкими ланцюгами, пораненим і закривавленим, примушували його сказати правду, а тому, нарешті, він проти волі відкрив їм, що відбулося.

І не хотів він зняти залізо з рук і ніг своїх. Ігумен же сказав йому: «Брат, якщо б Господь захотів, щоб ти терпів ще, Він би не вивів тебе з полону. Тепер підкорися волі нашій». Отже, знявши з нього залізо, перекували його на потреби вівтаря.

Через багато днів, коли уклали мир з половцями, прийшов до Києва половчанин, який тримав у полоні блаженного Никона, і увійшов до Печерського монастиря. Побачивши свого полоненого, блаженного Никона, він впізнав його і розповів про нього все докладно ігумену та братії. І не повернувся більше додому, але, вражений цим, охрестився і став чорноризцем з іншими половцями свого роду, що прийшли до Києва, і з ними закінчив в покаянні своє життя в Печерському монастирі, служачи полоненому своєму, блаженному Никону.

Багато було і інших пречудних чудес цього блаженного і святого мужа Никона, з яких згадаємо наступне.

Коли ще блаженний був в полоні, довелося одного разу полоненим розболітися від голоду і нужди, і були вони при смерти. Тоді блаженний, який розділяв з ними узи, заповідав їм не брати нічого зі страв поганих, своєю молитвою всіх зцілив і допоміг невидимо позбутися уз.

Коли святий перебував в тому ж полоні, одного разу розболівся сам той половчанин, який взяв його в полон, і, вже близький до смерті, заповів дружинам своїм і дітям розіп’яти над труною його полоненого чорноризця Никона. Блаженний же полонений, передбачивши духом, що згодом половчанин покається, помолився про нього і зцілив його. Так і себе позбавив від гіркої смерті тілесної і його не тільки від тілесної, але й від душевної.

У стражданні своєму цей в’язень горів вогнем любові Божої, світився богоугодно добрими справами.

Нарешті, звільнений він був і від уз тілесних. І за прийняте ним зів’янення в житті цьому по смерті прийняв нев’януче нетління свого тіла, в якому понині спочиває в печері. Духом же увійшов в спадщину нетлінну, нескверну і нев’янучу, приготовану йому на небесах при джерелі життя вічного, і прийняв нев’янучий вінець слави.

В даний час мощі преподобного Никона Сухого знаходяться в Ближніх печерах.

Тропарі, кондаки, молитви та величання