Преподобний Мойсей Оптинський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 16-й день / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих / жовтня на 11-й день — Собор усіх святих, які в Оптиній пустині просіяли

Преподобний Мойсей Оптинський, в миру Тимофій Іванович Путілов, народився 15 (28) січня 1782 року у місті Борисоглібську.

Отримавши суворе, майже чернече виховання, він прагнув до духовного зростання та чернечого життя. З молодих років він зрозумів суть та глибину духовного життя. Варто сказати, що не лише Тимофій хотів служити Єдиному Богу, а і його брати мріяли про чернецтво.

Як тільки Тимофію виповнилося вісімнадцять років, батько відправив його разом з братом Іоною у Москву на службу до відкупника Карпишева.

У Москві брати відвідували багато православних святинь, весь вільний час проводили за читанням духовних книг, які стало легше дістати, та розмовляли з духоносними людьми, зокрема з прозорливою старицею Досифеєю. Саме вона направила Тимофія до Саровської обителі, де він прийняв духовні настанови від преподобного Серафима Саровського.

Минуло кілька років, і брати остаточно утвердилися у бажанні чернечого життя. Спочатку їхній шлях лежав до Сарова, де Тимофій прожив три роки. Тут вони зустрілися з великими подвижниками: преподобним Серафимом Саровським, схимонахом Марком та ігуменом Назарієм, відновлювачем Валааму. Після закінчення трьох років Тимофій вирушив до Свенського Успенського монастиря, де став послушником, а його брат залишився у Сарові та, згодом, став Саровським ігуменом.

Тоді біля монастиря, у Рославльських лісах, проживали й духовно спасалися пустельники, до яких у 1811 році приєднався і Тимофій. Тут він провів десять років та був пострижений старцем Афанасієм, учнем великого Паїсія Величковського, в чернецтво з ім’ям Мойсей.

У 1812 році через нашестя французів отець Мойсей був вимушений залишити пустинь та виїхати до Свенська та Білих Берегів, але потім повернувся назад.

Невдовзі, у 1816 році, до нього приєднався молодший брат Олександр, котрий захотів теж проводити життя ченця і пустельника. Через чотири роки він був пострижений в чернецтво з ім’ям Антоній.

У 1820 році отець Мойсей проїздом побував в Оптиній пустині та був представлений Калузькому архіпастирю, преосвященному Філарету. Цей знаменитий подвижник, полюбивши чернецтво всією душею, мав намір влаштувати при Оптиній скит. Знайомство з отцем Мойсеєм тільки утвердило його у цьому намірі. Після листування й запрошення преподобний Мойсей з братом, преподобним Антонієм, і ще двома ченцями прибули до Оптиної та розмістилися на монастирській пасіці.

1822 року отець Мойсей був висвячений на ієромонаха та призначений духівником Оптиної пустині, а через три роки був обраний її настоятелем.

Тридцять сім років тривало настоятельство преподобного Мойсея Оптинського. За ці роки відбувся розквіт Оптиної Пустині, як з зовнішнього, так і з внутрішнього, духовного боку. Завдяки преподобному стало зароджуватися старецтво. До обителі був запрошений старець Лев, а незабаром тут оселився й преподобний Макарій. Саме в ці роки в Оптиній став послушником майбутній великий світильник Православ’я, преподобний старець Амвросій.

Незадовго до своєї смерті преподобний Мойсей сподобився прийняти великий ангельський образ — постриг у схиму.

Протягом усього життя преподобний приховував від усіх свої духовні дари, якими був щедро наділений Господом. Тільки в останні дні земного життя став відомий ретельно приховуваний ним дар прозорливості.

Помер преподобний 16 / 29 червня 1862 року, о десятій ранку, коли читали слова Євангелія від Матфея: «бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з Ангелами Своїми і тоді воздасть кожному по ділах його» (Мф. 16:27).

Все життя преподобного можна описати такими словами: він жив потаємно в Бозі посеред безперестанних турбот і всі свої сили віддавав служінню ближнім.

Святі мощі преподобного спочивають у Казанському храмі поруч з мощами його брата, ігумена Антонія.

1996 року преподобний Мойсей Оптинський був причислений до лику місцевошанованих святих Оптиної пустині, а в серпні 2000 року був прославлений для загальноцерковного шанування.

Тропарі, кондаки, молитви та величання