Преподобний Мартин Туровський

Місяця червня на 27-й день

У Царстві Христовому немає ні раба, ні вільного (Кол. 3:11). Жодне звання не принижує християнина і жодне заняття не є непереборною перепоною до досконалості духовної. Хлібороб, дроворуб, шкіряник, кухар у Царстві Христовому мають те саме значення, що воєначальник, градоправитель, суддя. Навпаки, громадянська свобода – не те саме, що духовна свобода; з нею однією людина може залишитися не вищою за степову тварину. У Царстві Христовому немає місця для гордості та свавілля. Смирення – основа і краса християнства. Тому-то буває, що нехтувані світом, але вірні закону Божому несподівано і для них самих виявляються великими перед небом, нагороджуються відвідуванням небожителів.

У місті Турові, нині містечко Мінської губернії, був монастир св. князів Бориса і Гліба. Тут була і кафедра Туровських єпископів, згодом Мінських. Тут був кухар Мартін, він служив при Туровських єпископах Симеоні, Ігнатії, Іоакимі та Георгії, з яких Іоаким відомий за літописом у 1114-1146 рр. Єпископ Георгій звільнив Мартіна від кухарської служби через його старість. Благочестивий старець не хотів розлучатися з монастирем, він прийняв чернецтво і жив у єпископському монастирі святих мучеників на болоньї (на вигоні). Живучи один, він часто бував хворий внаслідок колишніх важких робіт. У припадках тяжкої хвороби лежав він нерухомий, кричав від болю і не міг служити собі самому. Раз, коли страждав він від тієї ж хвороби і лежав у келії, знемагав від спраги, бо ніхто не відвідував його тоді і не служив йому. Старанно закликав він на допомогу святих князів Бориса і Гліба. На третій день безпорадного становища входять до Мартіна святі мученики Борис і Гліб явно, у своєму вигляді, як пишуться вони на іконі, і кажуть: “На що ти хворий, старець?” Він розповів їм про свою хворобу. “Чи не хочеш води?” – запитали вони. “О, панове мої, – відповів він, – уже давно спрагу”. Один узяв відро і приніс для старця води, а інший узяв ківш і напоїв старця. Блаженний Мартін дякував їм: “Нехай примножить Господь Бог роки життя вашого, панове мої, візьміть самі хліб і сіль і їжте, а я вже не можу послужити вам”. Вони відповідали: “Ні, побережи себе; ми підемо, а ти не хворій і засни” – і перестали бути видимими. А старець виявився здоровим, сам встав, прославив Бога і святих мучеників. Він жив ще рік. Про це розповів він духовному отцю своєму.