Преподобний Макарій Жабинський, Бєлевський чудотворець

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день / місяця вересня на 22-й день — Собор Тульських святих

Преподобний Макарій Жабинський, Бєлевській чудотворець, народився у 1539 році. У юному віці він прийняв постриг з ім’ям Онуфрій і в 1585 році заснував Жабинську Введенську пустинь поблизу річки Оки, недалеко від міста Бєлев. У 1615 році пустинь була повністю спустошена польськими військами під начальством Лісовського. Повернувшись на попелище, преподобний почав відновлювати монастир. Він знову зібрав братію, і замість дерев’яного був побудований кам’яний храм на честь Введення у храмПресвятої Богородиці, з дзвіницею над входом. Преподобний проводив життя в суворих чернечих подвигах, терплячи мороз, спеку, голод і спрагу, як про це записано було в монастирському синодику. Часто він віддалявся в лісову гущавину, де наодинці молився Богові. Одного разу, коли преподобний ішов лісовою стежиною, він почув слабкий стогін. Він озирнувся довкола і побачив поляка, який притулився до стовбура смереки і в знемозі напівлежав. Поряд валялася його шабля. Він відстав від свого загону і заблукав у лісі. Ледве чутним голосом ворог, котрий, можливо, був грабіжником обителі, просив пити. Любов і співчуття взяли верх у преподобному. З молитвою до Господа він ударив палицею об землю, з якої забило прохолодне джерело, і напоїв вмираючого. Коли відновлений монастир зміцнів у зовнішньому і внутрішньому житті, святий Онуфрій залишив спільномонастирське життя і, доручивши братію надійному керівництву одного зі своїх учнів, прийняв схиму з ім’ям Макарій. Місцем свого усамітнення він вибрав верхів’я протоки Жабинки — “криницю Жабинець”, що бере свій початок від гирла протоки і знаходиться поблизу берега річки Оки.

Схимницькі подвиги преподобного Макарія були приховані не лише від світу, а й від братії, яка любила його. Він помер на 84-му році у 1623 році, на світанку, коли заспівали півні, і був похоронений 22 січня, у день пам’яті апостола Тимофія, навпроти воріт обителі, поблизу місця, де згодом була побудована церква його імені.

У Іконописному Оригіналі зберігся опис зовнішності преподобного останніх років життя: він був сивим, з невеликою бородою, поверх чернечих риз носив схиму. Шанування преподобного Макарія встановилося в кінці XVII — початку XVIII століття. Були написані його ікони; за переказами, мощі його спочивали відкрито, але вже у 1721 році їх приховали під спуд. У XVIII ст. обитель запустіла. Пам’ять про подвиги і чудеса преподобного Макарія настільки забулася, що, коли у 1816 році під час спорудження Миколаївської церкви були знайдені нетлінні мощі засновника обителі, після нього почали служити соборну панахиду. Відновлення пам’яті преподобного Макарія Бєлевського пов’язане з ім’ям ігумена Іони, котрий народився в день пам’яті преподобного Макарія, 22 січня, і почав свій чернечий шлях в Оптиній пустині неподалік від Жабинської обителі. З 1875 року ігумен Іона став настоятелем Жабинської пустині. Його прохання про відновлення пам’яті преподобного Макарія Жабинського було підкріплене клопотанням бєлевських жителів, які через століття зберегли віру в святість угодника. 22 січня 1888 року після довгої перерви здійснилося урочисте вшанування пам’яті преподобного Макарія Жабинського. У 1889 році над місцем поховання святого був закладений храм його імені. Ігумен Іона, який жив у той час на спочинку в пустелі і діяльно брав участь в будівництві, вирішив разом з підрядником робіт відкрити святі мощі преподобного Макарія. Коли все було готове до виконання самочинного задуму, преподобний з’явився обом учасникам в сонному видінні і суворо попередив їх, щоб вони не осмілювалися на не свої справи, бо інакше будуть покарані. Пам’ять про це явлення благоговійно зберігалася серед ченців обителі. Преподобному була складена служба. Пам’ять преподобного Макарія Жабинського шанується, крім 22 січня, ще і 22 вересня.

Тропарі, кондаки, молитви та величання