Преподобний Ісе (Ієссей), єпископ Цілканський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 7-й день / грудня на 2-й день

Преподобний Ісе (Ієссей), єпископ Цілканський, народився в Антіохії Сирійській у благочестивій християнській родині. Ще юнаком він відчув потяг до духовного життя, а після досягнення повноліття з благословення батьків вирушив до однієї із антіохійських обителів, де трудився тоді преподобний Іоанн Зедазнійський.

Серед тринадцяти святих сирійських (каппадокійських) отців (спільна памʼять 7 травня), обраних за жеребом преподобним Іоанном Зедазнійським (так наказала Пресвята Богородиця), преподобний Ісе прийшов до Грузії. Тут він разом з іншими святими отцями навчав народ і наставляв людей у благочестивому житті, являючи приклад святості та зцілюючи хворих.

Слава про подвиги святих тринадцятьох сирійських отців зросла у народі так, що католикос-архієпископ Грузії Євлавій (533–544) запропонував собору єпископів обрати на вільні кафедри деяких із цих подвижників. Коли виникли складнощі з вибором, оскільки всі були однаково гідні єпископського сану, вирішили зійти на гору Заден, де жили подвижники, і вибрати тих, які там звершуватимуть Божественну літургію. Таким чином стали єпископами ієромонах Авів та ієродиякон Ісе, призначений на Цілканську кафедру.

Прибувши до своєї єпархії, святий Ісе був вражений великою кількістю язичницьких обрядів, звичаїв і забобонів. Він ревно зайнявся відновленням благочестя, невтомно проповідуючи і часто звершуючи Богослужіння. Труди його принесли плоди — у Цілканській єпархії утверджувалося православне благочестя, а з ним утвердилася Церква Христова. Продовжуючи свої аскетичні подвиги, святитель Ісе набув великих дарів молитви та чудотворення. За його молитвою імʼям Господа Іісуса Христа із річки Ксані відокремився струмінь води, який, відповідно до руху святительського жезла, утворив русло каналу і простягся до храму Пресвятої Богородиці (біля Цілкані).

Упорядкувавши свою єпархію, святий Ісе вирушив з проповіддю Слова Божого до осетин та інших гірських народностей Головного Кавказького хребта. Він обходив ущелини та скелі з Євангелієм і хрестом у руках, усюди стверджуючи Богоодкровенне вчення.

Про близькість смерті святитель Ісе дізнався завдяки одкровенню з неба. Зібравши свою паству і клір, він дав духовну настанову, причастився Святих Тайн і з піднятими до неба руками віддав свою душу Господу. Це сталося наприкінці VI століття (точно відомий день смерті святителя — 18 серпня). Чесні мощі святого Ісе, прославлені зціленням уже під час поховання його, були віддані землі в храмі Пресвятої Богородиці в Цілкані, між вівтарем та жертовником. Церква причислила святителя Ісе до лику святих і встановила його памʼять 2 грудня.