Преподобний Іринарх Соловецький, ігумен p1aoj3nisaloa1jjkhiq1lfvaig3
Житія святих,  Липень

Преподобний Іринарх Соловецький, ігумен

Місяця липня на 17-й день

Преподобний Іринарх, прийнявши чернечий постриг у Соловецькій обителі, ревно наслідував доброчесне життя преподобних Зосими (пам’ять 17/30 квітня) і Саватія (пам’ять 27 вересня/10 жовтня, спільна пам’ять 8/21 серпня). Високі якості душі зробили його відомим цареві, і “світильник” поставили “на свічнику” (Мф. 5:15) – 1614 року, після смерті ігумена Антонія, преподобний Іринарх був поставлений соловецьким ігуменом.

У той час Соловецький монастир мав велике значення в захисті північної Росії від шведів і данців. Преподобний Іринарх докладав чимало зусиль для зміцнення оборонної могутності обителі. Зі східного боку монастиря було побудовано другу кам’яну стіну з двома величезними вежами, з північного і південного боків викопано глибокі рови, обкладені потім каменем. Усередині обителі на випадок військових дій побудували два корпуси для солдатів. Коштом монастиря було також зроблено нові укріплення в Сумському і Кемському острогах. Обитель утримувала збільшені гарнізони цих острогів і свій власний. Турботи преподобного Іринарха про захист вітчизни мали велике значення і ще за життя святого подвижника принесли свої плоди. Так, 1623 року данці на військових кораблях з’явилися біля Карельського острова, але, побачивши добре укріплену фортецю – Соловецький монастир, не ризикнули розпочати воєнні дії і повернулися у свої води.

Піклуючись про зовнішню безпеку обителі, преподобний багато уваги приділяв і внутрішньому духовному її зміцненню. Сам смиренний і лагідний, постійно занурений у богомислення, він ревнував про підтримку в ченцях істинно чернечого духу. Цар Михайло Феодорович цілком співчував благим прагненням ігумена і своєю грамотою 1621 року наказував неослабний нагляд за тверезістю і безмовністю братії. “Як тільки прийде до вас наша грамота, – писав цар, – ви, прочани наші, введіть суворий нагляд і не допускайте виконувати свою волю тим, які захочуть жити слабко, ухилятися до мирських справ або тримати (хмільне) питво, виходити з монастиря й творити поголоски; суворо наглядайте, щоб братія та послушники жили за правилами св. отців, а не за своїми пристрастями, і старанно ходили б у церкву. Нехай новоначальні будуть у повному послуху у вас, прочан наших, ігумена і відомих старців, а через свавілля нічого не робили б, безчиння в обитель не вносили б”.

Під духовним керівництвом преподобного Іринарха в Соловецькому монастирі виросло багато гідних подвижників. З благословення ігумена і за його заступництва преподобний Єлеазар (пам’ять 13/26 січня), друг і сподвижник преподобного Іринарха, заснував скит на Анзерському острові.

За два роки до блаженної кончини преподобний Іринарх залишив управління обителлю і посилив подвиг безмовної молитви. 17 липня 1628 року святий подвижник мирно відійшов до Бога. Святі мощі преподобного Іринарха спочивали під спудом у каплиці його імені.

Посмертні явлення преподобного Іринарха свідчили про те, що він знайшов благодать у Господа і став молитовником за бідних і стражденних. Ось одне з них. Жителі Сумського острогу, промишляючи в морі на 15-ти суднах, пристали біля Анзерського острова на крижині, на якій, витягнувши свої судна, лягли спати. Залишений ними сторож, задрімавши, раптом почув голос: “Навіщо спиш? Вставайте і тягніть судна свої далі на лід”. Прокинувшись, він побачив перед собою високого зросту старця, який, назвавши себе Соловецьким Іринархом, став невидимим. Але сон долав сторожа. Знову з’явився йому старець і вигукнув: “Вставайте, ваші судна пошкодить льодом”. Тим часом на морі здійнялася велика буря. Тоді сторож поспішив розбудити товаришів, які ледь встигли відтягнути свої судна далі на лід; деякі снасті були вже віднесені хвилями.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Иринарху, игумену Соловецкому, глас 4

По́стническое по Бо́зе житие́ возлюби́в,/ вся плотска́я мудрова́ния ду́ху покори́л еси́/ и воздержа́нием стра́сти умертви́л еси́,/ во труде́х, и бде́ниих, и моли́твах о́браз быв доброде́тели,/ тем мона́шескаго жития́ наста́вник показа́лся еси́,/ о́тче преподо́бне Ирина́рше.// Моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Ин тропарь преподобному Иринарху, игумену Соловецкому, глас 8

Бо́дростию ума́ жизнь твою́ управля́я,/ прилежа́нием Бо́га взыску́я,/ отону́дуже и ста́ду мона́хов предста́тель показа́лся еси́,/ и, благода́ть прие́м цели́ти ду́ши и телеса́/ приходя́щим с ве́рою к честно́му гро́бу твоему́,/ Ирина́рше, о́тче наш,// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак преподобному Иринарху, игумену Соловецкому, глас 8

Чистото́ю душе́вною Боже́ственныя благода́ти да́ры стяжа́в,/ блаже́нную жизнь соверши́л еси́,/ и путь ко спасе́нию всем указа́л еси́,/ и богому́дрый нача́льник мона́хов яви́лся еси́./ Те́мже име́я дерзнове́ние ко Святе́й Тро́ице,/ помина́й нас, чту́щих па́мять твою́, да зове́м ти:// ра́дуйся, преподо́бне Ирина́рше, мона́шествующих похвало́.

Молитва преподобному Иринарху, игумену Соловецкому

О, преподо́бне о́тче Ирина́рше, уго́дниче Бо́жий и моли́твенниче о душа́х на́ших! Услы́ши нас, ны́не моля́щихся тебе́, я́ко иму́щему дерзнове́ние ко Го́споду, да пода́ст нам вся, я́же на по́льзу в сем житии́ на́шем и во уготовле́ние к ве́чному животу́. Бу́ди нам наста́вник в духо́внем жи́тельстве, ути́шитель бу́ри страсте́й, помо́щник в ско́рбех и засту́пник от враг неви́димых, борю́щих ны, да и мы, богоуго́дно преше́дши по́прище сея́ жи́зни, бу́дем насле́дницы Ца́рствия Небе́снаго и сподо́бимся вку́пе с тобо́ю сла́вити Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

Тропaрь, глaсъ д7:

П0стническое по бз7э житіE возлюби1въ, вс‰ плотск†z мудров†ніz дyху покори1лъ є3си2 и3 воздержaніемъ стр†сти ўмертви1лъ є3си2, во трудёхъ, и3 бдёніихъ, и3мlтвахъ џбразъ бhвъ добродётели, тBмъ монaшескагw житіS настaвникъ показaлсz є3си2, n1тче прпdбне їринaрше. моли2 хrтA бGа сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ, глaсъ и7:

Чистот0ю душeвною бжcтвенныz бlгодaти дaры стzжaвъ, бlжeнную жи1знь соверши1лъ є3си2, и3 пyть ко сп7сeнію всBмъ ўказaлъ є3си2, и3 бGомyдрый начaльникъ монaхwвъ kви1лсz є3си2. тёмже и3мёz дерзновeніе ко с™ёй трbце, поминaй нaсъ,чтyщихъ пaмzть твою2, да зовeмъ ти2: рaдуйсz, прпdбне їринaрше, монaшествующихъ похвало2.

Ще в розробці

Знайшли помилку