Преподобний Iпатій цілитель, Печерський, в Дальніх печерах

Місяця березня на 31-й день

Це був тяжкий для Русі час, коли після навали полчищ хана Батия 1240 року “стародавній Київ зник на віки, бо ця колись знаменита столиця, матір градів Російських, у чотирнадцятому і п’ятнадцятому столітті представляла ще руїни”. Так писав автор “Истории Государства Российского” М.М. Карамзін. Зазнала жорстокого руйнування і свята Києво-Печерська обитель. Дикі орди завойовників не пощадили ні кам’яних монастирських стін, ні церкви Пресвятої Богородиці Печерської, ні людей. Кого вбили, кого повели в полон. “Весь монастир з усіма прикрасами і кам’яними стінами дощенту викорениша і розміташа”. Але світло, про яке пророкував святий апостол Андрій Первозванний, що дійшов до цих місць, засяяло вже на Київських горах, і його не можна було погасити. За словами “Синопсиса” Інокентія Гізеля, “Якщо від злочестивого Батия і в остаточне руйнування свята обитель Печерська прийшла, і небу подібна до церкви Успіння Пресвятої Богородиці через багато років перебувала в запустінні, але в деякому боковому вівтарі, вцілілому від поганих, Божественні служби страху заради звершувалися потайки. Чорноризці ж по лісах і вертепах поневірялися…” Саме в цей час преподобний Іпатій Цілебник безперестанку трудився в послуху монастирському, вдень доглядаючи за хворими, а ночами перебуваючи в молитві і мало коли приймаючи сну. Їв він тільки хліб і воду, і то в невеликій кількості.

За старанного служіння отцям у їхніх хворобах сподобився преподобний Іпатій благодатного дару зцілювати хвороби. Ті, хто страждав від різних недуг, отримували зцілення, вдаючись до молитовного заступництва святого Іпатія. На ньому сповнилися слова преподобного Пимена Багатохворобливого: “Рівну винагороду матимуть той, хто хворіє, і той, хто служить тому”. Нетлінні мощі преподобного Іпатія, лікаря і цілителя, спочивають у Феодосієвих (Дальніх) печерах Києво-Печерської лаври.

Тропарі, кондаки, молитви та величання