Преподобний Іона Климецький

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 6-й день / травня на 21-й день — Собор Карельських святих

Благодать небесна кличе всіх до спасіння і блаженства, але не всіх однаково. Одні чують покликання її ще з юності, інші його в літах зрілих; одних пробуджує вона від сну душевного надзвичайними засобами, інших пробуджує звичайними способами; одним являється у знаменнях та дивах, іншим являється у якійсь події життя. Це справа премудрості Божої, котра знає, кого і як покликати до себе. Наша ж справа є дослухатися до голосу Божого. Щасливий той, хто, почувши голос Божий, вірно слідує йому, не зраджуючи його до гробу. Таким був блаженний Іона Клименецький.

Новгородський посадник Іоанн Климентов залишив синові своєму багато багатства. Син Іоанн спокійно займався торгівлею, як займався і батько його.

Не раз Іоанн у карельському насаді (великому човні) перепливав велике Онезьке озеро, що простягається на двісті верст. Але одного разу, повертаючись із Повенца до Новгорода з вантажем солі, на середині озера його застала страшна буря. Довго хвилі носили насад, і здавалося, що ось-ось він має піти на дно. Іоанн став просити у Господа позбавлення від смерті, обіцяючи в разі порятунку прийняти чернечий постриг. Його молитва була почута, насад викинуло на острів Клименці. Іоанн зі слугами дякував Богові і в цей час почув голос, який повелів йому побудувати обитель в ім’я Живоначальної Трійці. Тут же в прибережних кущах ялівцю чудесно знайшов він ікону Святої Трійці. На місці, куди його викинули хвилі, він поставив хрест, а на місці явлення ікони поставив хрест і каплицю. Це було 1490 року.

Повернувшись до Новгорода, Іоанн розпорядився своїм багатим майном, після чого, прийнявши чернечий постриг з ім’ям Іона, він вирушив на острів.

Після повернення на Клименці він побудував два храми: в ім’я Святої Трійці та в ім’я святителя і чудотворця Миколая, покровителя мореплавців і землепрохідців. Потім святий побудував келії і приготував усе необхідне для обителі ченців.

Троїцький Миколо-Климецький монастир був заснований близько 1520 року. Так преподобний виконав заповіт Господа. Із бідного Нятинського монастиря, розташованого за три версти від нової обителі, прийшли братія. До них приєдналися ченці із інших місць, які бажали безмовності й усамітнення. Митрополит Московський Варлаам (1511–1512) благословив для храмів обителі антимінси і хотів поставити святого Іону настоятелем, але той зі смирення відмовився. Преподобний Іона умовив новгородського ієромонаха Тихона прийняти настоятельство, а сам подвизався як простий чернець.

Святий Іона мирно помер 6 червня 1534 року і був похований біля храму в ім’я святителя Миколая. Над нетлінними мощами святого згодом було збудовано каплицю, а у XVIII столітті було споруджено кам’яний храм в ім’я праведних Захарії та Єлисавети.

Тропарі, кондаки, молитви та величання