...
Преподобний Іоанн Святогорець Вишенський vyshenskiy 0
Житія святих,  Липень

Преподобний Іоанн Святогорець Вишенський

Місяця липня на 16-й день

Афонський старець Іван Вишенський (1550-і – 1620-і рр.) був одним із видатних вітчизняних подвижників, які відіграли важливу роль в протистоянні польсько-католицької експансії і відродження Православ’я в Україні в XVII ст. Ще за життя він користувався глибокою шаною серед монахів Волині і Галичини, які називали його з повагою «великий старець Іван Вишенський Святогорець».
Факт церковного шанування старця Іоанна зафіксований навіть у офіційних соборних актах. Так, Церковний Собор Київської Митрополії, що відбувся в Луцьку під головуванням митрополита Іова (Борецького) в 1621 році, в одному зі своїх документів від імені всієї Церкви називає старця Іоанна «преподобним чоловіком» і «блаженним», «в житії і богослов’ї цвітущим». Значно пізніше, вже в XIX ст., Пантелеймон Куліш називав його «афонським апостолом». На Афоні старець трудився понад 40 років.
Серед численних заслуг подвижника, крім ревного захисту батьківської православної віри, варто також назвати участь у заснуванні Великого Манявського скиту в Карпатах і відродження афонських уставів у монастирях у Галицько-Волинському краї в XVII ст.
До цього дня пам’ять старця Іоанна шанується в Галичині, на Волині та навіть на Святій Горі Афон. У Руському на Афоні Свято-Пантелеймонівському монастирі серед розписів собору Старого (Нагірного) Русика нині готується фреска із зображенням старця Іоанна Вишенського.
Життя і діяльність старця Іоанна збіглася з трагічними подіями гонінь на Православну віру в Речі Посполитої, в зв’язку з чим його зусилля і послання були спрямовані, головним чином, на захист православної віри.
Його твори лягли в основу нового напряму в українській літературі — полемічного, що отримав розвиток після Брестської унії. На творах Вишенського виховувалося кілька поколінь письменників, церковно-культурних і громадських діячів в Україні. Його послання навіть за радянських часів вміщували в шкільні підручники і хрестоматії. Завдяки творінням афонського старця-пустельника XVII століття вже в ХХ столітті багато молодих людей під час пануючого атеїзму вперше долучалися до духовної скарбниці Православ’я і вірі в Бога.
Як і більшість афонських подвижників, старець Іван Вишенський не прагнув до популярності і слави серед людей, тому про його життя збереглося мало відомостей. В основному вони почерпнуті з коротких згадок у його ж листах або інших уривчастих джерелах. З писань старця відомо, що народився він в м. Судова Вишня в Галичині (нині Львівська область). Точна дата його народження невідома, тому на основі непрямих свідчень більшість дослідників вважали, що народився він між 1533-1550 рр. Очевидно, походив Іван Вишенський із місцевого шляхетського роду і отримав непогану початкову освіту.
До виходу на Святу Гору Афон життя і діяльність монаха тісно була пов’язана з Волинню. Відомо, що проживав він в Луцьку та Острозі. Опікуном молодого Вишенського був захисник Православ’я в Речі Посполитій, маршалок Волинської землі і воєвода Київський князь Василь-Костянтин Острозький (нащадок преподобного Феодора Острозького, нетлінні мощі якого спочивають у Києво-Печерській Лаврі).
З послань Івана Вишенського випливає, що, крім Острога та Луцька, він бував у Любліні та Львові, був тісно пов’язаний із Львівським братством.
Про старця Іоанна неодноразово згадується в житії прп. Іова (Княгиницького). Судячи з усього, прп. Іов подорожував на Афон у супроводі саме Іоанна Вишенського як найближчого свого друга.
На Афоні о. Іоанн на початковій стадії свого перебування на Святій Горі трудився в «русику» — старовинному давньоруському монастирі св. Пантелеймона, і в діючому при ньому скиті «Ксилургу».
Тут, віддалившись від суєти «світу цього», він намагався осягнути основи святоотцівської аскетики і знайти молитовну самоту і мовчання. Однак остаточно ізолюватися від «світу» і загубитися серед безвісних афонських самітників-ісихастів йому так і не вдалося. Уже в 1596 р на Афон до старця Іоанна пише лист місцеблюститель Константинопольського патріаршого престолу і Патріарх Олександрійський свт. Мелетій I, який закликає його вступити в полеміку з уніатами. Той факт, що до Івана Вишенського звертається сам Патріарх, свідчить про те, що старець був уже досить відомий і мав певний духовний авторитет.
Відповіддю на таке звернення і стали перші полемічні послання старця Іоанна. До наших днів збереглося 16 його творів. Три з них були складені до Брестської унії, інші 13 написані після унії 1596 року і присвячені переважно апології православної віри і викриттю католицького вчення, а також єпископату і духовенства, що відпали від Православ’я.
Після декількох років інтенсивної переписки, близько 1604 року старець Іоанн приїжджає в Україну. Він зустрічається зі своїми однодумцями, відвідує ряд православних монастирів на Волині і в Галичині. Його приїзд був викликаний необхідністю надати допомогу прп. Іову (Княгиницькому) та ігум. Ісаакію (Борисковичу) в здійсненні затіяної ними за підтримки князя Острозького масштабної монастирської реформи. Її метою було переведення ряду галицько-волинських монастирів на афонський устав з тим, щоб в умовах протистояння унії вони стали справжніми духовними центрами Православ’я і ісіхастської традиції.
За участю старця Іоанна в цей час за афонським зразком були перетворені Дерманський, Угорницький, Унівський, Почаївський та інші монастирі, а також заснований знаменитий Манявський скит, що мав важливе значення у відродженні православного чернецтва в Західній Україні.
Успішно виконавши цю місію, Іван Вишенський близько 1607 р. знову повернувся на Святу Гору, «жесточайшаго безмолвнаго житія желающ», оселився в отшельнической печері прп. Косьми, неподалік від болгарського Зографського монастиря.
Одна з останніх прижиттєвих згадок про старця Іоанна Вишенського є у визначенні Собору 1621 р., що пройшов в Луцьку під головуванням Київського митрополита Іова (Борецького). Судячи зі змісту цього документа, на 1621 р. про. Іван Вишенський був ще живий. Більш того, Церковний Собор Київської Митрополії від імені всієї Церкви називає старця Іоанна «преподобним чоловіком» і «блаженним», «в житії і богослов’ї цвітущим». Той факт, що Собор окремою постановою наказує запросити «блаженного старця» з Афона в Україну, свідчить про його шанування і високий духовний авторитет на батьківщині ще за життя.
Старець Іоанн помер між 1620-30-ми роками в печерному затворі, відмовившись від їжі і приймаючи раз в тиждень лише антидор, просфори і святу воду, що доставляли до його наскельної печери по мотузці. Точна дата кончини старця Іоанна Вишенського достеменно невідома. Все життя віддаляючись від мирської слави і суєти, він пішов в інший світ, як і личить афонским подвижникам — тихо і непомітно, не залишивши про це ніяких слідів. Так і йдуть більшість афонських старців, і лише з роками особливим Промислом Божим про деякі з них стає відомими в світі. Саме так і сталося з часом зі старцем Іоаном.
У листі ченця Манявського скиту Леонтія від 9 вересня 1633 р. вперше згадується старець Іван Вишенський, який преставився. Більш того, о. Леонтій пише про нього з глибокою повагою і називає «блаженної пам’яті великий старець Іван Вишенський Святогорець». Таким чином, на підставі цього документа можна однозначно констатувати, що помер старець не пізніше 1633 року.

https://pravoslavna.volyn.ua/prepodobnyj-ivan-vyshenskyj-afonskyj-apostol/

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Ще в розробці

Тропaрь, глaсъ в7:

Ћкw сhй безм0лвнагw житіS и4стиннэйшій люби1тель, и3 правослaвныz вёры непоколеби1мый рачи1тель kви1лсz є3си2, храни1тель бо бhвъ nтeческихъ предaній, въ горЁ с™ёй наединЁ ски1тствуzй: писaньми же свои1ми соo1тчичи сво‰ научaлъ є3си2, џтче їwaнне прпdбне, моли2 хrтA бGа сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ, глaсъ д7:

Стaдо хrт0во писaньми свои1ми, ћкw жезл0мъ, ко и4стиннэй пaжити направлsлъ є3си2, є3ретіки2 лук†выz, ћкw в0лки хи6щныz, твeрдостію словeсъ свои1хъ tгонsлъ є3си2, и3 вBрныz лю1ди ѕэлw2 ўтэшaлъ є3си2 џтче нaшъ їwaнне прпdбне: а3fHнскаz похвало2 и3 њ всeмъ мjрэ мlтвенниче.

Ще в розробці

Знайшли помилку