Місяця березня на 30-й день

Преподобний Іоанн Мовчальник (затворник) народився близько 454 року в місті Нікополі Вірменському в сім’ї воєначальника Енкратія і дружини його Євфимії. Хлопчик рано почав вивчати Святе Письмо і всім серцем полюбив усамітнення і молитву.

На частину маєтку, що дісталася йому після смерті батьків, юнак Іоанн побудував церкву, на Ім’я Пресвятої Богородиці. З 18 років Іоанн разом із десятьма ченцями жив при церкві в пості, молитві та стриманості. На прохання громадян міста Колонії митрополит Севастійський висвятив 28-річного Іоанна на єпископа Колонійської Церкви. Прийнявши церковне правління, преподобний не змінив суворо аскетичного способу життя. Під впливом святителя жили по-християнськи і його близькі – брат Пергамій (наближений до імператорів Зенона й Анастасія) і племінник Феодор (наближений до імператора Юстиніана).

На десятому році єпископства Іоанна владу у Вірменії прийняв Пазиник, чоловік сестри святителя – Марії. Новий правитель став владно втручатися в духовні та церковні справи. У Церкві почалися негаразди. Тоді святий Іоанн вирушив до Константинополя і через архієпископа Євфимія просив імператора Зенона захистити Вірменську Церкву від грубих зазіхань.

Пригнічений мирською лайкою, Іоанн таємно залишив єпископію і відплив до Єрусалима. Зі сльозами благав він Бога вказати місце, де йому жити і врятуватися. З’явилася яскрава зоря, яка привела Іоанна в Лавру преподобного Сави. Іоанна, який приховав свою єпископську гідність, прийняли в число братії простим послушником. За дорученням святого ігумена Сави (пам’ять 5 грудня) преподобний Іоанн понад 4 роки виконував найважчі роботи на будівництві будинку для мандрівників і монастиря для новоначинаючих ченців. Бачачи смиренність і працьовитість Іоанна, святий Сава визнав його гідним висвячення на пресвітера. Святителю довелося відкрити таємницю патріарху Єрусалимському Іллі (494-517). З благословення першоієрарха Єрусалимської Церкви преподобний Іоанн прийняв обітницю мовчання. Незабаром Господь відкрив таємницю Іоанна святому Саві. Чотири роки провів преподобний Іоанн у келії, нікого не приймаючи і не виходячи навіть до церкви.

Бажаючи ще більшого усамітнення і суворої стриманості, преподобний Іоанн залишив Лавру і пішов у пустелю, де провів понад дев’ять років, харчуючись травами. Тут він пережив спустошливий набіг сарацинів і не загинув тільки тому, що Господь послав йому захисника – лютого лева, побачивши якого, вороги, які не раз хотіли вбити преподобного, в страху розбігалися. Переказ розповідає про багато чудес, явлених за молитвою святого Іоанна під час його життя в пустелі.

Коли святий ігумен Сава, який надовго йшов у Скіфополь, повернувся, він умовив преподобного Іоанна залишити пустелю і знову оселитися в обителі. Після цього Господь чудесним чином відкрив усім насельникам Лаври, що Іоанн – єпископ.

Коли преподобному Іоанну було сімдесят років, помер святий і Богоносний батько, ігумен Сава. Святитель глибоко сумував за покійним. Святий Сава з’явився йому у видіннях і, втішивши, передбачив, що Іоанну належить багато потрудитися в боротьбі з єрессю. І, дійсно, Іоанн повинен був покинути свою келію, щоб зміцнити братію в боротьбі з єрессю орігенітів.

Преподобний Іоанн Мовчальник провів у Лаврі преподобного Сави Освяченого 66 років. Невпинним чернечим подвигом, невсипущою молитвою, смиренномудрістю здобув Іоанн благодать Святого Духа: за його молитвою здійснювалося багато чудес; таємні думки людей були для святителя явними; він зціляв хворих і біснуватих; ще за життя свого рятував від неминучої загибелі тих, хто прикликав його ім’я; з насіння фіґолику, кинутого святителем у сухий ґрунт, проросло прекрасне дерево і принесло плоди.

У віці 104 років преподобний Іоанн Мовчальник з миром відійшов до Господа.