Преподобний Ілля з граду Мурома, печерський, в Ближніх печерах

Місяця вересня на 28-й день – собор преподобних печерських в Ближніх печерах / місяця грудня на 19-й день

На час після ігуменства преподобного Полікарпа прийнято відносити кончину святого Іллі Муромця, що почиває нині в Ближніх печерах. Підставою для цього є вказівка «Тератургіми» (1638), що святий Ілля жив «років 450 тому». У поясненнях до карти Ближніх печер назване видання повідомляє: «Святий чернець Ілля, якого даремно простий люд називає Чоботок». Причина такого прізвиська відома з щоденника німецького посла Е. Лясоти (1594), який писав про печери: «Є також один велетень або богатир, званий Чоботка.

Кажуть, що на нього напало одного разу багато ворогів в той час, коли він одягав чобіт. І так як поспіхом він не міг схопити ніякої іншої зброї, то почав захищатися іншим чоботом, якого ще не надів, і їм здолав усіх, від чого і отримав таке прізвисько».

При описі поховань в Софійському соборі Е. Лясота зазначив: «У іншому приділі, з зовнішньої сторони церкви, була гробниця Іллі Моровліна. Він був знатний герой або, як кажуть, богатир. Розповідають про нього багато байок. Гробниця ця нині зруйнована». Зіставляючи дані Е. Лясоти і «Тератургіми», дослідники висувають дві версії: по одній ще до візиту Е. Лясоти до Києва мощі святого Іллі перенесли з Софійського собору до печер, а по інший німецький посол допустив в своїх записах плутанину і помилково назвав одну з гробниць в Софійському соборі спорожнілою могилою святого Іллі.

На карті в «Патерику» 1661 року вже згаданий «Ілля Муромець».

Для того ж видання «Патерика» була приготовлена гравюра із зображенням угодника Божого і підписом: «Преподобний Ілля Муромський, іже вселися в печеру преподобного Антонія в Києві, ідеже донині нетлінний перебуває». Гравюра ця, однак, не побачила світ в 1661 році.

У 1701 році московський священик Іоанн Лук’янов писав про Ближні печери: «Тут же ми бачили хороброго воїна Іллю Муромця в нетлінні під покровом золотим, на зріст як нинішні крупні люди. Рука в нього ліва пробита списом, виразка вся є на руці, а права його рука зображує хресне знамення».
У народних билинах, що оспівують подвиги преподобного Іллі, зустрічаємо слова: «Прилетіла невидима сила ангельська, і взяла його з добра коня, і заносила в печери во Київські, і тут старий переставився, і понині його мощі нетлінні».

Проведене в 80-х рр. XX ст. обстеження мощей подвижника показало: «Саме так, як розповідається і в народних переказах, святий мав високий зріст (177 см), надзвичайну силу (винятковий розвиток м’язової системи), але змолоду страждав на захворювання хребта, що навіть призвело до деякої функціональної перебудови організму (потовщення склепіння черепа, збільшення розмірів кисті в порівнянні з довжиною плеча та передпліччя і т. д.).
Преподобний Ілля Муромець мав кілька регенерованих переломів ребер і правої ключиці, а смертельним для нього стало проникаюче поранення грудної клітини якимось плоским колючим предметом… Таке ж саме пошкодження бачимо на внутрішній стороні лівої руки».

Тропарі, кондаки, молитви та величання