Преподобний Ігнатій (Бірюков)

Місяця вересня на 15-й день

Преподобносповідник Ігнатій (в миру Іван Адріанович Бірюко в) народився 1865 року в місті Бірючі Воронезької губернії в сім’ї селян. Закінчив міське училище. Там він брав участь у хорі й полюбив спів, особливо церковний. Поступово читання церковних книг схилило його до думки про чернецтво. Коли Івану було тринадцять років, батьки благословили його вступити до Валуйського монастиря. Послухом йому було щодня на криласі читати і співати. Коли помер у монастирі регент, настоятель благословив керувати монастирським хором Івана. Через деякий час юнак захворів на туберкульоз, що ускладнився кровотечею. Лікар і настоятель благословили послушника вирушити в тривалу відпустку, яку він провів у прощі святими місцями Києва, Почаєва, Святої Землі та Афону.

У 1896 році Іван був офіційно зарахований до числа послушників монастиря. На тридцять третьому році життя він був пострижений у чернецтво з нареченням імені Ігнатій. У 1898 році висвячений у сан ієродиякона, а через два роки – у сан ієромонаха.

У 1900 році єпархіальне начальство призначило ієромонаха Ігнатія помічником настоятеля монастиря. У лютому 1912 року він стає настоятелем зі зведенням у сан ігумена, а згодом – у сан архімандрита.

Під час Першої світової війни було взято на монастирське забезпечення сім’ї фронтовиків, а поранених монастир брав до себе на відновлення, розташувавши в монастирських готелях і забезпечуючи безкоштовною трапезою.

У березні 1918 року нова влада зажадала від монастиря велику суму грошей, але, отримавши її, переслідувати ченців не припинила. У 1924 році монастир було закрито. Отець Ігнатій виїхав на батьківщину, де жив у родичів. У 1926 році він переїхав до Воронежа. Воронезький архієпископ Петро (Звєрєв) призначив його керувати церковним народним хором. Влітку 1929 року отець Ігнатій через погіршення здоров’я подав прохання про звільнення його на спокій.

12 лютого 1930 року його заарештували в групі священнослужителів і мирян і Великдень зустрів у в’язниці. Отця Ігнатія звинуватили в тому, що він був “фактичним керівником чернецтва Центральної Чорноземної області, через яке вів серед віруючої маси антиколгоспну й антирадянську агітацію”, і засудили до 10 років ув’язнення в концтабір. Через рік його вислали в Північний край, а через деякий час – у Казахстан. Архімандриту Ігнатію було тоді 66 років. Умови заслання виявилися непосильними для нього, вже тяжко хворого. 27 вересня 1932 року він помер у Казахстані. Місце поховання невідоме.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.