...
Преподобний Герман Соловецький p1apad7nb8941up3125hpelevo3
Житія святих,  Липень

Преподобний Герман Соловецький

Місяця липня на 30-й день

Преподобний Герман був родом із міста Тотьми Пермської єпархії. Благочестиві батьки не могли навчити його грамоти, але виховали розум і серце сина в строгих правилах християнського благочестя. З юних років, прагнучи до богоугожденія і спасіння, він після досягнення зрілого віку присвятив себе цілком на служіння Богу в чернечому житті. Чутка про надзвичайну зручність Соловецького острова для пустельного подвижництва привабила його на Біломорський берег, і з рибалками влітку, ймовірно, 1428 року він відвідав місце своїх майбутніх подвигів. Хоча Соловецький острів цілком відповідав потягам його душі і представлявся йому абсолютно зручним для глибокої безмовності, проте ж він не наважився залишитися там на проживання один. Після закінчення літа прп. Герман повернувся з рибалками на Поморський берег і, оселившись на річці Визі при каплиці, подвизався в молитві і пості.

Полюбивши Соловецький острів, преподобний Герман став згодом провідником і співмешканцем першим мешканцям його – преподобним Саватію († 1435; пам’ять 27 вересня/10 жовтня) і Зосимі († 1478; пам’ять 17/30 квітня). Віддалившись із Валаамського монастиря і відшукуючи більш відокремлене місце, чернець Саватій, охоплений вогнем Божественної любові і смиренномудрия, кинувся до Білого моря з непереборним бажанням досягти Соловецького острова. На річці Визі він зустрівся з преподобним Германом, від якого ще більше почув про зручність Соловецького острова для пустинножительства. Заготовивши човен, їстівні припаси і знаряддя для обробітку землі, близько 1429 року обидва подвижники переселилися на пустельний Соловецький острів. Під Секирною горою, на відстані однієї версти від берега, вони влаштували келію, де здійснювали спасительний подвиг пустинножительства. Тут вони були втішені особливим знаменням, що віщували майбутнє призначення острова, а саме: Господь благословив Соловецький острів для усамітненого чернечого життя. Тому миряни не могли на ньому довго залишатися. Але один рибалка наважився оселитися там із дружиною. Одного разу раннього недільного ранку преподобний Саватій почув плач і стогони. І коли преподобний Герман пішов до місця, звідки вони лунали, то побачив жінку в сльозах, яка й розповіла йому, що два світлі юнаки били її, наказуючи залишити острів, визначений з волі Божої для проживання ченців. Після цього рибалка з дружиною відплив з острова.

У суворому подвигу преподобні Герман і Саватій провели близько шести років. 1435 року преподобний Герман поїхав на Онегу за припасами, а преподобний Саватій відійшов до Господа. Але сталося це не на острові, а на річці Визі, куди преподобний Саватій приплив, передчуваючи смерть, для причащання Св. Таїн. Однак незабаром Господь привів до преподобного Германа іншого пустельника – юного пустельника Зосиму, який спорудив келію на березі прісноводного озера, за півверста від келії преподобного Германа. З цього часу преподобний Герман став постійним мешканцем острова, учасником молитовних подвигів преподобного Зосими і ревним помічником його в заснуванні монастиря. Будучи людиною некнижною, але переконаний у тому, що життя великих подвижників вельми повчальне, прп. Герман згодом велів записати клірикам для пам’яті все, що він бачив за життя преподобного Саватія, про пришестя своє з ним на острів і про різні події з життя блаженних отців. Таких записок залишалося чимало, ними скористався під час складання житія преподобних Зосими і Саватія учень преподобного Германа Досифей. Також преподобний заповів учням збирати в обитель книги.

Понад п’ятдесят років провів преподобний Герман на суворому, холодному острові, проводячи життя в безперервній Ісусовій молитві і працях, намагаючись якомога більше бути корисним для обителі. Але за потребами монастиря часто подорожував на тверду землю. Свята любов не зважала ні на небезпеки плавання оманливим морем, ні на інші незручності шляху, нелегкі особливо для старості. І сама смерть застала його на службі обителі. 1479 року за ігумена Арсенія, наступника св. Зосими, преподобний Герман був посланий до Новгорода у справах монастиря, в обителі св. Антонія Римлянина відчув близькість смерті та після сповіді й причащання Св. Таїн мирно віддав дух свій Богові. Соловецькі ченці хотіли перевезти тіло святого старця в рідну обитель. Чесні мощі святого були знайдені нетлінними і з честю покладені з правого боку вівтаря в монастирському храмі в ім’я святителя і чудотворця Миколая, поруч із мощами преподобного Саватія. Згодом над місцем поховання преподобного Германа було влаштовано каплицю, а 1860 року в обителі було освячено кам’яний храм його імені.

Близько 1602 року преподобний Герман з’явився пресвітеру Григорію, який служив у місті Тотьмі, і наказав йому написати його образ разом із преподобними Зосимою і Саватієм і скласти йому тропар. Пресвітер Григорій виконав веління святого. Всі, хто з вірою приходив до ікони преподобного Германа, отримували зцілення від недуг.

Святкування преподобному з благословення патріарха Московського і всієї Русі Іоакима (1674-1690) та архієпископа Холмогорського Афанасія відбувається з 1692 року 30 липня/12 серпня.

Збереглося рукописне житіє святого, складене близько 1627 року ченцем Соловецької обителі. До житія додано опис чудес, що відбулися від ікони преподобного Германа в Тотьмі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Герману Соловецкому, глас 8

Жела́нием духо́вным от ю́ности распаля́емь, преподо́бне Ге́рмане,/ Христу́ те́сным жития́ путе́м после́довал еси́/ и, в морски́й пусты́нный о́стров, а́ки в ти́хое приста́нище, всели́вся,/ в нем мно́га ле́та по́стнически пожи́л еси́,/ иде́же блаже́нным отце́м Зоси́ме и Савва́тию сожи́тель был еси́,/ с ни́миже моли́ Христа́ Бо́га о нас,// любо́вию чту́щих святу́ю па́мять твою́.

Ин тропарь преподобному Герману Соловецкому, древний, глас 8

Украси́вся, прему́дре, по́стническим житие́м,/ спо́стник был еси́ и сожи́тель в морсте́м ото́це/ преподо́бным отце́м Зоси́ме и Савва́тию,/ сподвиза́вся в моли́твах, и труде́х, и в поще́ниих,/ преподо́бне о́тче Ге́рмане,/ но, я́ко име́я дерзнове́ние к Бо́гу,// моли́ изба́вити нас от враг и спасти́ ду́ши на́ша.

Тропaрь, глaсъ и7:

Желaніемъ дух0внымъ t ю4ности распалsемь, прпdбне гeрмане, хrтY тёснымъ житіS путeмъ послёдовалъ є3си2 и3, въ морскjй пустhнный џстровъ, ѓки въ ти1хое пристaнище, всели1всz, въ нeмъ мнHга лBта п0стнически пожи1лъ є3си2, и3дёже бlжє1ннымъ nтцє1мъ зwсjмэ и3 саввaтію сожи1тель бhлъ є3си2, съ ни1миже моли2 хrтA бGа њ нaсъ, люб0вію чтyщихъ с™yю пaмzть твою2.

Кондaкъ, глaсъ д7:

Вhшнихъ желaz, вс‰ д0лу влек{щаz возненави1дэлъ є3си2 и3, nтeчество своE њстaвль, въ пом0ріе пустhнное tшeлъ є3си2, тaже въ морскjй џстровъ ўдали1всz, въ нeмъ мнHга лBта гDеви пораб0талъ є3си2. тёмже, пaмzть твою2 прaзднующе, люб0вію вопіeмъ ти2: рaдуйсz, гeрмане бGомyдре, n1тче нaшъ.

Ще в розробці

Знайшли помилку