Преподобний Герман Соловецький

Місяця липня на 30-й день

Преподобний Герман був родом із міста Тотьми Пермської єпархії. Благочестиві батьки не могли навчити його грамоти, але виховали розум і серце сина в строгих правилах християнського благочестя. З юних років, прагнучи до богоугожденія і спасіння, він після досягнення зрілого віку присвятив себе цілком на служіння Богу в чернечому житті. Чутка про надзвичайну зручність Соловецького острова для пустельного подвижництва привабила його на Біломорський берег, і з рибалками влітку, ймовірно, 1428 року він відвідав місце своїх майбутніх подвигів. Хоча Соловецький острів цілком відповідав потягам його душі і представлявся йому абсолютно зручним для глибокої безмовності, проте ж він не наважився залишитися там на проживання один. Після закінчення літа прп. Герман повернувся з рибалками на Поморський берег і, оселившись на річці Визі при каплиці, подвизався в молитві і пості.

Полюбивши Соловецький острів, преподобний Герман став згодом провідником і співмешканцем першим мешканцям його – преподобним Саватію († 1435; пам’ять 27 вересня/10 жовтня) і Зосимі († 1478; пам’ять 17/30 квітня). Віддалившись із Валаамського монастиря і відшукуючи більш відокремлене місце, чернець Саватій, охоплений вогнем Божественної любові і смиренномудрия, кинувся до Білого моря з непереборним бажанням досягти Соловецького острова. На річці Визі він зустрівся з преподобним Германом, від якого ще більше почув про зручність Соловецького острова для пустинножительства. Заготовивши човен, їстівні припаси і знаряддя для обробітку землі, близько 1429 року обидва подвижники переселилися на пустельний Соловецький острів. Під Секирною горою, на відстані однієї версти від берега, вони влаштували келію, де здійснювали спасительний подвиг пустинножительства. Тут вони були втішені особливим знаменням, що віщували майбутнє призначення острова, а саме: Господь благословив Соловецький острів для усамітненого чернечого життя. Тому миряни не могли на ньому довго залишатися. Але один рибалка наважився оселитися там із дружиною. Одного разу раннього недільного ранку преподобний Саватій почув плач і стогони. І коли преподобний Герман пішов до місця, звідки вони лунали, то побачив жінку в сльозах, яка й розповіла йому, що два світлі юнаки били її, наказуючи залишити острів, визначений з волі Божої для проживання ченців. Після цього рибалка з дружиною відплив з острова.

У суворому подвигу преподобні Герман і Саватій провели близько шести років. 1435 року преподобний Герман поїхав на Онегу за припасами, а преподобний Саватій відійшов до Господа. Але сталося це не на острові, а на річці Визі, куди преподобний Саватій приплив, передчуваючи смерть, для причащання Св. Таїн. Однак незабаром Господь привів до преподобного Германа іншого пустельника – юного пустельника Зосиму, який спорудив келію на березі прісноводного озера, за півверста від келії преподобного Германа. З цього часу преподобний Герман став постійним мешканцем острова, учасником молитовних подвигів преподобного Зосими і ревним помічником його в заснуванні монастиря. Будучи людиною некнижною, але переконаний у тому, що життя великих подвижників вельми повчальне, прп. Герман згодом велів записати клірикам для пам’яті все, що він бачив за життя преподобного Саватія, про пришестя своє з ним на острів і про різні події з життя блаженних отців. Таких записок залишалося чимало, ними скористався під час складання житія преподобних Зосими і Саватія учень преподобного Германа Досифей. Також преподобний заповів учням збирати в обитель книги.

Понад п’ятдесят років провів преподобний Герман на суворому, холодному острові, проводячи життя в безперервній Ісусовій молитві і працях, намагаючись якомога більше бути корисним для обителі. Але за потребами монастиря часто подорожував на тверду землю. Свята любов не зважала ні на небезпеки плавання оманливим морем, ні на інші незручності шляху, нелегкі особливо для старості. І сама смерть застала його на службі обителі. 1479 року за ігумена Арсенія, наступника св. Зосими, преподобний Герман був посланий до Новгорода у справах монастиря, в обителі св. Антонія Римлянина відчув близькість смерті та після сповіді й причащання Св. Таїн мирно віддав дух свій Богові. Соловецькі ченці хотіли перевезти тіло святого старця в рідну обитель. Чесні мощі святого були знайдені нетлінними і з честю покладені з правого боку вівтаря в монастирському храмі в ім’я святителя і чудотворця Миколая, поруч із мощами преподобного Саватія. Згодом над місцем поховання преподобного Германа було влаштовано каплицю, а 1860 року в обителі було освячено кам’яний храм його імені.

Близько 1602 року преподобний Герман з’явився пресвітеру Григорію, який служив у місті Тотьмі, і наказав йому написати його образ разом із преподобними Зосимою і Саватієм і скласти йому тропар. Пресвітер Григорій виконав веління святого. Всі, хто з вірою приходив до ікони преподобного Германа, отримували зцілення від недуг.

Святкування преподобному з благословення патріарха Московського і всієї Русі Іоакима (1674-1690) та архієпископа Холмогорського Афанасія відбувається з 1692 року 30 липня/12 серпня.

Збереглося рукописне житіє святого, складене близько 1627 року ченцем Соловецької обителі. До житія додано опис чудес, що відбулися від ікони преподобного Германа в Тотьмі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання