Преподобний Георгій Святогорець, Іверський (Афонський), ктитор

Місяця червня на 27-й день

Преподобний Георгій Іверський, Афонський, народився в Тріалеті (область Південної Грузії) 1009 року (за деякими даними, 1014 року) в родині знатних володарів Марії та Якова. Його батько за дорученням грузинського царя Георгія I (1014-1027) їздив до перського шаха як посол.

Коли хлопчикові виповнилося 7 років, батьки привели його в жіночий Тадзрійський монастир, де виховувалася його старша сестра Текле (Фекла). Тут святий Георгій провів три роки і двічі за цей час був чудесно врятований Промислом Божим від загибелі (у річці Кція і в полум’ї пожежі, що вибухнула в обителі).

1019 року на прохання своїх дядьків (братів батька), Георгія-письменника і Сави, які подвизалися в Хахульському чоловічому монастирі, отрок Георгій отримав благословення настоятеля Хахульського монастиря Макарія на виховання в суворого подвижника Іларіона Туалелі, що славився освіченістю і висотою духовного життя.

У 1022 році святого Георгія відправили до Константинополя, де протягом дванадцяти років він ретельно вивчав науки і здобув різнобічну освіту.

Після повернення до Грузії 1034 року він прийняв чернечий постриг у Хахульському монастирі від блаженного старця Іларіона Туалелі. Через деякий час чернець Георгій, віддавши свій одяг жебраку і одягнувшись у його старе лахміття, вирушив на поклоніння святим місцям Палестини.

Після нетривалого перебування в обителях на Чорній горі (поблизу Антіохії) чернець Георгій вирушив на Дивну гору, в монастир святого Симеона Дивногорця († 459). Там він знайшов духовного наставника – старця Георгія Мовчазника († 1068), теж грузина, який жив у розколині скелі. Три роки провів він у монастирі святого Романа (з 1036 по 1039 рр.). У 30-річному віці преподобний Георгій прийняв велику схиму від старця Георгія Молчальника. Потім, напучуваний ним, він вирушив на Афон, в Іверський монастир. Дорогою святий відвідав Єрусалим і вклонився Гробу Господньому.

Преподобний Георгій прибув на Афон 1040 року і продовжив роботу над перекладом богослужбових книг і творінь святих отців Церкви, розпочату преподобним Євфимієм Іверським (пам’ять 13 травня).

І понині Грузинська Православна Церква визнає канонічною і допустимою для церковного вживання тільки ту редакцію Священного Писання, яка належить перу преподобного Георгія Іверського, що гідно завершив труди преподобного Євфимія.

У Житії преподобного Георгія наводиться неповний список його перекладів із грецької: Великий Синаксар, Діяння і Послання святих апостолів, дванадцять Богослужбових Міней, Октоїх, Тріодь (пісна і кольорова), Требник, Псалтир, Повний Часослов, “Шестоднів” святого Василія Великого, Послання святого Ігнатія Богоносця, Соборні послання святого Кирила Олександрійського, Книга святого Григорія Нісського, Книга святого Феодора Студита, Книга діянь VI Вселенського Собору “і багато інших корисних і святих книг”.

З перекладів святого Георгія Іверського з латинської на грецьку до нас дійшов відомий твір єпископа Дорофея “Про 70 учнів Господа”. Широко відомий також оригінальний твір преподобного Георгія Іверського “Житіє Іоанна і Євфимія”, що дає ґрунтовні відомості про заснування та внутрішнє життя Афонського Іверського монастиря за часів перших його ктиторів і настоятелів – преподобних Іоанна і Євфимії (пам’ять 12 липня і 13 травня).

Після року послушництва преподобний Георгій 1042 року був висвячений у сан ієрея і призначений старшим ієромонахом при соборному храмі. Він виконував також обов’язки регента. Вільний від богослужінь час святий присвячував перекладацькій діяльності та поетичній творчості. Афонські піснеспіви преподобного Георгія Іверського, зокрема, знаменитий “Вечірній дзвін” (переклад російською мовою І. І. Козлова), були згодом перекладені багатьма європейськими мовами.

Після смерті ігумена Іверського монастиря Стефана Хартулярі преподобний Георгій був 1044 року обраний новим настоятелем (тричі жереб вказав на нього). Піклуванням нового ігумена було перебудовано і укріплено соборний храм обителі на честь Успіння Пресвятої Богородиці та підтверджено права грузинів на Іверський монастир. З цією метою преподобний Георгій відвідав Константинополь, де його прийняв імператор Костянтин IX Мономах (1042-1055) і отримав від нього жалувану грамоту.

Повернувшись до Іверської обителі, преподобний залишив після себе настоятелем Георгія Олтіселі і вирушив на Чорну гору, поблизу Антіохії. Імовірно, він змушений був це зробити, щоб виправдати перед Патріархом Антіохійським Феодосієм III (1057-1076) братію Іверського монастиря, запідозрену греками в неправослав’ї. Преподобному Георгію вдалося впоратися не тільки з цим завданням, а й переконати Антіохійського Першосвятителя в канонічній законності автокефалії Грузинської Православної Церкви, що зберігає апостольську спадкоємність від святого апостола Андрія Первозванного. З Антіохії на запрошення грузинського царя Баграта IV (1027-1072) преподобний Георгій вирушив до Грузії. У Грузії він провів п’ять років: навчав народ словом і ділом, допомагав упорядкуванню церковного життя і впроваджував свої перекладацькі праці. Завдяки їхнім високим науковим і літературним чеснотами вони були визнані Грузинською Церквою зразковими.

Піклуючись про духовну просвіту країни, преподобний Георгій відібрав 80 грузинських юнаків і вирушив з ними на Афон, щоб віддати їх у засноване ним же училище. Дорогою він відвідав Константинополь. Незважаючи на вмовляння учнів відкласти відвідування імператора, оскільки преподобний Георгій занедужав, він, будучи сповіщений згори про свою майбутню кончину, поквапився представити імператорові Костянтину Х Луці (1059-1067) своїх учнів і отримав грамоту на їхнє навчання в афонському училищі.

Наступного дня, 29 червня 1065 року, святий Георгій мирно відійшов до Господа. Тіло преподобного було з честю перевезено на Афон, прославлене на шляху очевидними знаменнями милості Божої. Воно рік пролежало в труні без поховання в храмі Всіх Святих. Коли труну відкрили, тіло святого виявилося абсолютно нетлінним: жодна волосина не впала з його голови і бороди. Труну святого Георгія встановили поблизу раки святого Євфимія 24 травня 1066 року, в день пам’яті преподобного Симеона Дивногорця. За згодою католікоса-патріарха всієї Грузії Іоанна IV (1110-1142) щорічно цього дня звершували пам’ять святого Георгія, яку згодом приурочили до дня його блаженної кончини, а звершували нині 27 червня.