...
Житія святих,  Червень

Преподобний Георгій Святогорець, Іверський (Афонський), ктитор

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 27-й день / у Неділю другу після П’ятидесятниці — усіх преподобних і богоносних оців, на Святій Горі Афон просіявших (перехідне)

Преподобний Георгій Іверський, Афонський, народився в Тріалеті (область Південної Грузії) в 1009 році (за деякими даними, в 1014 році) у знатних батьків Якова і Марії. Його батько за дорученням грузинського царя Георгія I (1014–1027) їздив до перського шаха як посол.

Коли хлопчикові виповнилося сім років, батьки привели його до жіночого Тадзрійського монастиря, де виховувалася його старша сестра Текле (Фекла). Тут святий Георгій провів три роки і двічі за цей час був дивовижно врятований Промислом Божим від загибелі (у річці Кція і в полум’ї пожежі, що вибухнула в обителі).

1019 року на прохання своїх дядьків (братів батька), Георгія письменника і Савви, які подвизалися в Хахульському чоловічому монастирі, отрок Георгій отримав благословення настоятеля Хахульського монастиря Макарія на виховання у суворого подвижника Іларіона Туалелі, який славився освіченістю й висотою духовного життя.

У 1022 році святого Георгія відправили до Константинополя, де протягом дванадцяти років він ретельно вивчав науки і здобув різнобічну освіту.

Після повернення до Грузії в 1034 році він прийняв чернечий постриг у Хахульському монастирі від блаженного старця Іларіона Туалелі. Через деякий час чернець Георгій, віддавши свій одяг жебракові й одягнувшись у його старе лахміття, вирушив на поклоніння святим місцям Палестини.

Після нетривалого перебування в обителях на Чорній горі поблизу Антіохії чернець Георгій вирушив на Дивну гору, до монастиря святого Симеона Дивногорця († 459). Там він знайшов духовного наставника — старця Георгія Мовчальника († 1068), теж грузина, який жив у розколині скелі. Три роки провів він у монастирі святого Романа (з 1036 до 1039 року).

У тридцятирічному віці преподобний Георгій прийняв велику схиму від старця Георгія Молчальника. Потім, наставлений ним, він вирушив на Афон, до Іверського монастиря. Дорогою святий відвідав Єрусалим і поклонився Гробу Господньому.

Преподобний Георгій прибув на Афон 1040 року і продовжив роботу над перекладом богослужбових книг і творів святих отців Церкви, розпочату преподобним Євфимієм Іверським (пам’ять 13 травня).

І понині Грузинська Православна Церква визнає канонічною та допустимою для церковного вжитку тільки ту редакцію Священного Писання, яка належить перу преподобного Георгія Іверського, котрий гідно завершив труди преподобного Євфимія.

У Житії преподобного Георгія наводиться неповний список його перекладів з грецької: Великий Синаксар, Діяння і Послання святих апостолів, дванадцять богослужбових Міней, Октоїх, Тріодь (Пісна і Квітна), Требник, Псалтир, Повний Часослов, «Шестиднів» святого Василія Великого, Послання святого Ігнатія Богоносця, Соборні послання святого Кирила Александрійського, Книга святого Григорія Ніського, Книга святого Феодора Студита, Книга діянь VI Вселенського Собору «і багато інших корисних та святих книг».

Після року послушництва преподобний Георгій в 1042 році був висвячений в сан ієрея і призначений старшим ієромонахом при соборному храмі. Він виконував також обов’язки регента. Вільний від богослужінь час святий присвячував перекладацькій діяльності та поетичній творчості. Афонські піснеспіви преподобного Георгія Іверського, зокрема, знаменитий «Вечірній дзвін», були згодом перекладені багатьма європейськими мовами.

Після смерті ігумена Іверського монастиря Стефана Хартулярі преподобний Георгій в 1044 році був обраний новим настоятелем (тричі жереб вказав на нього). Завдяки піклуванню нового ігумена було перебудовано і укріплено соборний храм обителі на честь Успіння Пресвятої Богородиці та підтверджено права грузинів на Іверський монастир. З цією метою преподобний Георгій відвідав Константинополь, де його прийняв імператор Константин IX Мономах (1042–1055), від якого він отримав жалувану грамоту.

Повернувшись до Іверської обителі, преподобний залишив після себе настоятелем Георгія Олтіселі і вирушив на Чорну гору, поблизу Антіохії. Імовірно, він змушений був це зробити, щоб виправдати перед патріархом Антіохійським Феодосієм III (1057–1076) братію Іверського монастиря, запідозрену греками в неправослав’ї. Преподобному Георгію вдалося не лише впоратися з цим завданням, а й переконати Антіохійського Первосвятителя в канонічній законності автокефалії Грузинської Православної Церкви, яка зберігає апостольське приємство від святого апостола Андрія Первозванного.

Із Антіохії на запрошення грузинського царя Баграта IV (1027–1072) преподобний Георгій вирушив до Грузії. Там він провів п’ять років, навчаючи народ словом і ділом, допомагаючи упорядковувати церковного життя і впроваджуючи свої перекладацькі праці. Завдяки їхнім високим науковим і літературним якостям вони були визнані Грузинською Церквою зразковими.

Піклуючись про духовну просвіту країни, преподобний Георгій вибрав вісімдесят грузинських юнаків і вирушив з ними на Афон, щоб віддати їх до заснованого ним же училища. Дорогою він відвідав Константинополь. Незважаючи на вмовляння учнів відкласти відвідування імператора, оскільки преподобний Георгій занедужав, він, будучи сповіщений з Неба про свою прийдешню кончину, поквапився представити імператору Константину Х Луці (1059–1067) своїх учнів і отримав грамоту на їхнє навчання в афонському училищі.

Наступного дня, 29 червня 1065 року, святий Георгій мирно відійшов до Господа. Тіло преподобного було з честю перевезене на Афон, прославившись на шляху очевидними знаменнями милості Божої. Воно рік пролежало в гробі без поховання в храмі Всіх святих.

Коли гроб відкрили, тіло святого виявилося цілковито нетлінним: жодна волосина не впала з його голови і бороди. Гроб святого Георгія встановили поблизу раки святого Євфимія 24 травня 1066 року, в день пам’яті преподобного Симеона Дивногорця. За згодою католикоса-патріарха всієї Грузії Іоанна IV (1110–1142) щорічно цього дня звершували пам’ять святого Георгія, яку згодом приурочили до дня його блаженної кончини. Нині ж його пам’ять святкується 27 червня за старим стилем.