Преподобний Геннадій Костромський, Любимоградський

Місяця січня на 23-й день

Преподобний Геннадій, названий у св. хрещенні Григорій, був єдиним сином богобоязливих болярина Іоанна і дружини його Олени, які мешкали в місті Могильові в Литві. Блаженний Григорій з малих років був налаштований до справ духовних і перебував день і ніч у церкві, молячись Богу. Батькам Григорія це не подобалося. І з того часу Григорій задумав піти в Руський монастир. Вибравши час, пішов з дому, роздав свій одяг жебракам і зодягнувся в лахміття. У дорозі терпів багато бід і напастей. Але бережений Богом, дійшов до Москви, де вклонявся святиням і відшукував обитель, де б йому прийняти чернечий чин і молитися Богові. Зустрівши однодумця на ім’я Федір, вирушив із ним до Великого Новгорода, а звідти на Свір річку, до преподобного Олександра, у якого просили благословення залишитися в його обителі. На що преподобний пророкував, що Федір залишиться богоугодним жити в миру, а Григорій буде наставником багатьом ченцям, і відправив їх у комельський ліс до преподобного Корнилія. Пробувши в пустелі преподобного Олександра сорок днів, і взявши благословення, вирушили в дорогу.

Преподобний Корнилій прийняв Григорія, поклавши на нього чернечий постриг, за святоотцівськими переказами, а Федору знову напророчив життя мирське (Федір дожив до глибокої старості, і спочив у Москві). Після певного часу преподобний Корнилій постриг Григорія, і нарік йому ім’я – Геннадій. Молодий чернець подвизався в трудах і молитвах, у трапезній, на пекарні та інших справах службових. Братія, за духом диявольським, нарікала на нього, а незабаром і на самого Корнилія. І настоятель зі своїм учнем пішли в костромські межі, в дикий ліс на Сурбське озеро, за шістдесят поприщ від обителі, недалеко від селища царських бортників. Селяни дуже зраділи пришестю преподобних, побудували їм келію і постачали їх усім необхідним. Преподобні ж подвизалися до Бога молитвами і постом, невпинною працею: рубали ліс, орали землю і викопали чотири ставки, два з яких існують досі. У деякому році великий князь Василь Іоаннович із великою княгинею Оленою вирушили на Біле озеро на моління, за обіцянкою своєю про благочаддя. Прибувши ж до обителі преподобного Корнилія і дізнавшись про видалення святих на інше місце, дуже образилися на братію і сказали їм: “Через ваш нарікання і непослух не живе отець Корнилій у своїй пустині”. І послали своїх слуг молити преподобного повернутися на колишнє місце. Преподобний повернувся і впав до ніг великого князя, просячи вибачення за своє відходження. Благовірний же князь просив святого: “Улюбленець мій, отче Корниліє, моли за нас милостивого Бога, нехай дарує нам Господь Бог плід благословення у спадок роду нашому та на впорядкування обителей, державу російського царства та на утвердження віри християнської”. Також сказав великий князь преподобному, залишитися йому в обителі, а нову пустинь благословити учневі своєму. Так і вчинив авва Корнилій, і повелів преподобному Геннадію спорудити храм в ім’я Преображення Господнього. Блаженний Геннадій вчинив за велінням великокнязівського і благословенням батька свого Корнилія, спорудивши церкву, прикрасив її іконами (частину з яких писав сам) і книгами. Зважаючи на примноження братії, спорудив теплу церкву в ім’я преподобного Сергія Радонезького, влаштувавши її, як і першу. Сам преподобний завжди трудився, являючи тим образ смирення і терпіння братії. Влаштувавши для них житла, вдень рубав дрова, а вночі розносив по братських келіях, прав одяг братії, робив свічки, пік просфори, варив їжу. Найбільше ж у церковних службах процвітав, носив на тілі своєму вериги, залізні хрести і важкі ланцюги. Усе це робив він заради смирення своєї плоті. Тому спочила на ньому благодать Пресвятої Трійці, він же спрямовувався на більший подвиг, подаючи приклад своїм учням. Вчив їх не тільки словом, скільки ділом. Ніхто не в силах описати житіє преподобного, його хвороби, труди, піклування про братію. На похвалу отця нашого Геннадія, а більше на славу Божу, розповімо про чудеса його, що створив, благодаттю Божою.

Колись блаженному трапилося прийти до Москви, з учнями своїми Серапіоном і Уаром, і їх прийняли в боярині Іуліанії Федорівни, дружини Романа Юрійовича. Просила його господиня благословити синів її Данила і Микиту, і дочку Анастасію. Коли святий благословляв отроковицю, сказав їй: “Ти різка прекрасна і гілка плодовита, будеш государиня цариця благовірна”. Почувши це, всі здивувалися і відпустили блаженного з подарунками. Усе ж сказане старцем збулося, відтоді цариця Анастасія почала тримати велику віру в Бога, і всіляко обдаровувала обитель любимоградську. (Анастасія була першою дружиною першого російського самодержця – Іоанна Грозного).

Колись князь Борис Палецький сильно знемагав і прийшов на Сурбське озеро помолитися. Преподобний Геннадій зрадів приходу князя, і, зібравши братію, зустрів його біля святих воріт із гідною молитвою і дав у руки гостю свій посошок; з цього моменту князь абсолютно одужав і прославив Бога і угодника Його, преподобного Геннадія, а люди зраділи чудовому одужанню князя. Той на знак подяки щедро жертвував обителі і повернувся додому. Благословення ж старця, посошок, велів везти ієрею Василю. Отець Василь, знехтувавши благословенням святого, кинув дар у річку Кострому, чим сильно засмутив князя. Ієрей же, прибувши додому, знайшов дружину свою мертвою, і незабаром і сам впав у сильну недугу; почав каятися в гріхах і дав обіцянку прийняти чернечий чин у святого старця Геннадія. І через деякий час просив вибачення у старця і благав його, щоб зарахував його до свого богообраного стада. Блаженний Геннадій постриг його і нарік ім’я йому Варлаам, і через кілька років став ігуменом у Богоявленській обителі міста Костроми.

Був якийсь християнин Євтропій, маючи у себе трьох синів. Один із них, ім’ям Василь, збожеволів і перебував у цьому стані тривалий час; багатьох людей кусав, і втихомирювали його, надягаючи на нього кайдани залізні. У багато обителей водили його, заради зцілення, але марно. Привели ж хворого в обитель Спасову, підвели до гробу преподобного Геннадія, і молитвами його створив Бог його здоровим.

Клірик якийсь ім’ям Севастіан, постриженик Кам’янської обителі, що знаходиться на озері Кубенському, був одержимий зубною хворобою, і обіцяв списати канон і житіє преподобного отця Геннадія, після написання був здоровий від недуги своєї.

Диякон Прохор, на прізвисько Богдан, родом із рязанського повіту, сильно був одержимий зубним болем, лікарі вирвали йому вже не один зуб, але він не отримував полегшення, притік же до чудотворної труни, обіцяючи переписати канон і житіє преподобного отця нашого Геннадія, і Бог розв’язав його від хвороби в ту годину.

Якийсь диякон, на прізвисько Чернець, вкрав книжки церковні та скатертини і втік у бік річки Андоми, дорогою паралізувало його, і не міг ворушити руками й ногами. Коли дізнався про це ігумен послав за ним. Диякон покаявшись у гріху своєму припав до гробу преподобного, просячи прощення, рукам і ногам своїм полегшення, і за молитвами преподобного отця нашого Геннадія, Господь Бог помилував його, дарувавши йому здоров’я.

Людина якась, на ім’я Ігнатій, мучилася від нечистого духа: багато людей радили їй звернутися з молитвами до преподобного Геннадія і, проживши кілька днів в обителі, клопотанням святого одужала.

Бортник сусідської області, на ім’я Антипа, пішов якось у своїх справах, і напали на нього безліч бісів, як люди чорні, і лякали його. Антипа ж від цієї напасті збожеволів, почав себе ножем різати, і багатьох людей покусав. З великими труднощами привели його до гробу преподобного Геннадія, в обитель Спасову, поживши там місяць, молитвами святого став здоровий, і відправився додому, славлячи Бога і преподобного отця Геннадія.

Якийсь чоловік, на ім’я Іустин, сильно був біснуватим, при чому мав величезну силу: його привели в Спасову обитель і прив’язали до стовпа трапезного, силою ж своєю стовп той зламав. Коли ж наклали на нього вериги преподобного отця Геннадія, миттєво одужав.

Якийсь селянин, на ім’я Дометій, сильно біснувався: сусіди ж і родичі привели його до чудотворної труни преподобного Геннадія, через що Дометій сильно бився, скреготів зубами, з рота йшла піна, і хапався за руки і за ноги. У день Преображення Господнього після ранкової служби поклали його на помості біля гробу святого Геннадія і під час літургії, молитвами преподобного отримав здоров’я, і проживши в обителі ще десять днів, пішов додому радіючи і славлячи Бога і угодника Його преподобного отця нашого Геннадія.

Якийсь син боярський, ім’ям Василь Панін мав дружину, яка тривалий час страждала на хворобу очей, він же приїхавши до обителі Всемилостивого Спаса, припав з молитвою до чудотворної труни, ігумен же і священики, відслуживши молебень, освятили воду. Василь, взявши із собою освяченої води, вирушив до хворої дружини, і коли дружина його окропила святою водою обличчя своє та очі, одразу одужала молитвами преподобного Геннадія.

У якогось християнина села Обнорське, на ім’я Меркурій, був син Леонтій, який вкрай страждав на хворобу очей, і вже півтора року не бачив світла білого, і від цієї жахливої недуги кричав день і ніч. Батьки привезли його в обитель Спасову, привели до гробу преподобного отця Геннадія і просили священиків звершити молебний спів і освятити воду. Освяченою водою почали кропити місцеві ікони і раку чудотворця, а також хворого Леонтія, і в той час милістю Божою і молитвами преподобного отця нашого Геннадія отрок прозрів, з радістю повернувся в дім свій, славлячи Бога і угодника Його святого Геннадія.

Якийсь житель міста Костроми, на ім’я Лука Густишев, не мав віри в чудеса преподобного Геннадія і дав обіцянку не бувати в Спасовій обителі біля гробу преподобного. По ряду своєї служби був обраний в целовальники в митницю і відбув з дружиною збирати митні государеві гроші. І раптово вразила його хвороба в щоку і на всю голову і, впавши на землю, корчився від болю. Родичі привезли його додому, але хвороба не вгамовувалася і Лука був уже при смерті. Прийшовши ж до тями, згадав гріх свій і пообіцяв іти до гробу святого; після закінчення молебного співу був здоровий молитвами преподобного отця нашого Геннадія.

Помер преподобний Геннадій 1565 року, а 1644 року було знайдено його нетлінні мощі. Преподобний Геннадій написав “Настанови духовного старця початковому ченцеві” і “Духовний заповіт”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання