Преподобний Фридолін Зекінгенський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 6-й день

Преподобний Фридолін народився в шляхетній ірландській сім’ї в середині V століття і з дитячих років увібрав у себе любов до християнства.

Ця любов була такою сильною і світлою, що після досягнення юнацького віку майбутній святий забажав стати місіонером і проповідником у далеких варварських країнах. Рідні не були проти і, отримавши достатню релігійну освіту на батьківщині, він вирушив на материк.

Тут він став свідком хрещення франкського короля Хлодвіга I. Подія справила на Фридоліна незабутнє враження. Хрещення відбувалося в знаменитому Реймському соборі, і значення хрещення першого короля франків для Європи можна порівняти тільки зі значенням хрещення святого царя Константина для долі Римської імперії і, згодом, з хрещенням святого князя Володимира для Русі.

Фридолін зблизився спочатку з дружиною короля Клотильдою, яка вже давно була ревною християнкою, а потім і з самим королем. Усе своє подальше життя Фридолін мав прекрасні стосунки з Хлодвігом I і в разі потреби вдавався до допомоги королівського сімейства.

Одного разу Фридоліну в сонному видінні з’явився галльський святитель Іларій і попросив проповідника йти до Пуатьє та розшукати його мощі, поховані під руїнами місцевого храму, знищеного навалою вестготів.

Фридолін здійснив призначений Господом шлях і, дійсно, знайшов мощі святителя. Відтоді він став вважати святого Іларія своїм духовним учителем і наставником. З Божою допомогою і за сприяння Хлодвіга, церкву святого Іларія та монастир при ній було відновлено, і за ці труди єпископ Пуатьє призначив Фридоліна ігуменом монастиря.

Але недовго йому довелося служити Богу на святій землі Пуатьє. Знову в сонному видінні з’явився святий Іларій і вказав, що Бог призначив Фридоліна для іншої мети, а саме стати апостолом християнства для племен, що населяли верхів’я Рейну. Гаряче помолившись перед святими мощами Іларія, Фридолін вирушив у далеку і повну небезпек дорогу. Спочатку він пройшов долиною Мозеля і скрізь поставив церкви на честь і пам’ять святителя Іларія, вийшов на Рейн та став підніматися вгору за течією. Дійшовши до передгір’їв Альп, Фридолін сподобився від Господа третього сонного видіння, згідно з яким він повинен заснувати на острові посеред річки монастир, із якого вийдуть на проповідь безліч ченців і навернуть до Христа тамтешнє язичницьке населення алеманів.

Святий Фридолін швидко знайшов бачений уві сні острів і оселився на ньому. Зараз на цьому місці розташоване місто Бад Зекінген. Але населення зустріло його вороже і стало лякати та проганяти, вважаючи святого за злодія. Фридолін знову звернувся по допомогу до Хлодвіга, який і дарував йому землю острова для монастиря. Але ще довго алемани ставилися до Божої людини з настороженістю і недовірою. Довелося застосувати весь свій молитовний та педагогічний досвід, щоб привернути серця мешканців до себе і Бога. У цьому допомогло й те, що він навчив язичників саджати фруктові дерева, і незабаром на верхньому Рейні розквітли сади.

Але існує і докладніший переказ, що оповідає, як непросто давалися святому його перші кроки на острові Зекінген. У ньому йдеться про те, що більша частина земель належала багатим братам на ім’я Урзо і Ландольф. Брати були зовсім різними: Урзо мав славу доброчесного, а Ландольф заздрісного і віроломного. Так сталося, що саме Урзо подарував монастирю додаткові землі для нового будівництва, було складено дарчу і всі необхідні документи, але через деякий час Урзо відійшов до Господа, а його землі, подаровані монастирю, силою захопив Ландольф.

Святий Фридолін розумів, що образу може вирішити тільки суд Божий, але для початку звернувся до суду земного. Суддя, куплений Ландольфом, із презирством і глузуванням вислухав його та сказав, що той має привести для свідчень померлого Урзо, тільки в цьому разі справу буде розглянуто. Несправедливість творилася на території сучасного швейцарського селища Ранквайль.

Після цього святий Фрідолін звернувся з молитвами до Господа. Він зійшов на гору, опустився на коліна і почав свій молитовний подвиг. Настала ніч, але святий продовжував молитися, навіть незважаючи на біль у колінах, які лежали на камені. До ранку пролунав голос, який прокричав, що хай Фрідолін іде до гробу Урзо і приведе його на суд. Це диво супроводжувалося одночасним зростанням каменю і його розм’якшенням так, що тіло Фридоліна почало входити в камінь, наче в масло. Тільки після того, як святий піднявся з колін, камінь припинив зростання та затвердів, залишивши на своїй поверхні відбитки рук і ніг святого. І досі цей камінь зберігається й глибоко шанується в Ранквайлі.

А Фридолін вирушив до могили Урзо, і за його молитвою померлий піднявся з могили й під руку з Фридоліном вирушив до суду. Явище було настільки страхітливим, що все вирішилося миттєво. Після цього святий знову відвів Урзо до могили…

Святий Фридолін зумів зробити монастир на острові Зекінген подвійним, що взагалі трапляється рідко. Під його дахом жили як ченці, так і черниці, відокремлені одні від одних глухою стіною. Із проповіддю християнства Фридолін доходив до Аугсбурга, заснувавши ще кілька церков і монастир у Констанці.

Преподобний відійшов до Господа 6 березня 538 року, і його мощі мирно спочивають у соборному храмі міста Зекінген.

Святий Фридолін зображується з посохом і книгою, тим самим символізуючи собою подвиг перед Господом як просвітителя і паломника.

14 травня 2018 року на засіданні Священного Синоду було ухвалено рішення про включення імені преподобного Фрідоліна Зекінгенського до місяцеслова Руської Православної Церкви.