Преподобний Фома юродивий

День пам'яті (н. ст.)

Місяця квітня на 24-й день

Святий Фома був іноком у монастирі, що знаходився в Кесарії Каппадокійській, і ніс послух зі збору коштів на потреби обителі. З цією ціллю він вирушав до Антіохії, поблизу якої розташовувалося село, котре належало монастирю. У місті ж святий брав на себе подвиг юродства.

Одного разу будівничий тамтешньої церкви Анастасій, котрому преподобний набрид проханнями про подаяння на благо його обителі, ударив його по щоці. За це люди обурилися на Анастасія. Фома ж мовив їм: «Віднині ні мені від Анастасія вже нічого не доведеться прийняти, ні Анастасій не матиме можливості щось подати мені».

Слова преподобного справдилися: через день Анастасій помер, а він дорогою до монастиря захворів і зупинився в лікарні в передмісті Дафні при храмі на честь святої Євфимії. Там він і перейшов до обителей Царя Небесного.

Одного разу над гробом преподобного в передмісті Дафні поховали померлу жінку, але за декілька годин земля вивергла її тіло, що викликало загальний подив. Ввечері спочилу знову погребли там, проте сталося так само. Тоді її поховали в іншому місці.

Коли поряд зі святим Фомою була похована інша жінка, її тіло також було вивергнуто землею. Після цього люди зрозуміли, що святому неугодно, щоб хтось був похований поряд з його мощами. Про те, що відбулося, повідомили патріарху Антіохійському Домну, і він звелів, аби всі містяни зі свічками та піснеспівами пішли до Дафні, взяли мощі угодника Божого Фоми, з честю перенесли їх до міста й поклали в гробниці, де спочивали мощі мучеників.

Над мощами святого Фоми було зведено невелику церкву, і багато недужих отримували зцілення завдяки його допомозі. Окрім того, за молитвами преподобного припиналася морова пошесть в Антіохії.