Преподобний Фома, юродивий

Місяця квітня на 24-й день

Фома святий у Келесирії в одному з монастирів інокував. Посилали ж його на службу в Антіохію: звідти все необхідне для монастиря брали, бо й поле монастирське там лежало. Приходячи в град, старець вдавав, що юродивий. Один урядник церковний на ім’я Анастасій вдарив його в щоку, бо надокучав йому старець проханням милостині для монастиря свого. І почали ті, що при тому були, обурюватися, гніваючись на Анастасія, що вдарив старця. Блаженний же Фома пророчо сказав до них, кажучи: «Відтепер ані я від Анастасія нічого не прийму, ані Анастасій не зможе нічого дати». І збулося таке: Анастасій-бо через день помер, а Фома блаженний, повертаючись із града в монастир свій, спочив у лікарні, що була в передмісті у Дафні при церкві святої Євфимії, і там розхворівся, до безсмертного перейшов життя, і похований був на місці, де подорожніх ховали. Наступного дня жінку одну подорожню померлу ховали, поклали зверху старця о другій годині дня. О шостій годині викинула земля жінку, і дивувалися всі вельми. Коли настав вечір, поховали її в тому ж гробі. І наступного дня побачили, що вона знову викинена з гробу. І взяли тіло її, і поховали в іншому місці. Коли минуло декілька днів, знову поховали іншу жінку зверху авви Фоми, бо не розуміли мешканці місця того, що старець, який спочив у Господі, не терпить, аби похованою була зверху нього жінка. Коли ж і ту жінку викинула земля, тоді зрозуміли, що старець не погоджується з тим, аби зверху мощів його був похований хтось. Пішли й сповістили про те патріархові Домнину. Він же звелів усім громадянам вийти в Дафну зі свічками та піснями, і, взявши мощі святого, перенести до граду й покласти в тій гробниці, у якій же багатьох святих мучеників тіла лежали. І збудували над ними малу церковцю, і багато від мощів преподобного подавалося хворим зцілень, і мор, що був в Антіохії, припинився до нього молитвами, через те антіохійці встановили річну йому пам’ять празником відзначати, хвалячи Христа Бога, Йому ж слава навіки. Амінь.