Преподобний Дула страстотерпець, Єгипетський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 15-й день

Преподобний Дула страстотерпець був ченцем одного із єгипетських монастирів, час його життя невідомий. Він вирізнявся лагідністю, смиренням і послухом. Протягом двадцяти років преподобний терпів глузування, образи і приниження від декого із братії монастиря. Спочатку йому було важко нести подвиг терпіння й з лагідністю приймати знущання, але поступово, смиряючись душею та молячись Богові, він досягнув такої міри негнівливості, що всім серцем жалів своїх кривдників і молився за них.

Наприкінці життя преподобного спіткала спокуса: один чернець з-поміж братії викрав церковні посудини і сховав їх. Коли ігумен і старці монастиря стали розбирати справу про крадіжку, то недоброзичливці святого Дули почали стверджувати, що крадіжку вчинив саме він, бо в день крадіжки він не з’явився на полуношницю, хоча раніше завжди приходив першим. Насправді святий Дула цього дня був хворий і тому не зміг прийти до служби.

Преподобного Дулу привели до старців, яким він сказав, що не винен у крадіжці. Але вороги його стали обмовляти, стверджуючи, що вони були свідками. Переконавшись, що його словам не вірять, преподобний Дула не став сперечатися і сказав: «Пробачте мене, отці святі, я грішний». Ігумен наказав здерти з преподобного чернечий одяг і одягнути в мирське вбрання. Гірко заридавши, святий Дула молився: «Господи Іісусе Христе, Сину Божий, заради Твого святого імені я одягнувся в образ цей, але нині, через гріхи мої, він знятий з мене».

На преподобного Дулу наклали кайдани, економ жорстоко бив його, домагаючись, де заховані церковні судини, але безневинний страждалець тільки повторював: «Вибачте, согрішив я». Тоді його віддали на суд громадянській владі й піддали тортурам, але святий повторював: «У мене немає ні срібла, ні зниклих посудин».

Міський єпарх запитав ченців, що йому робити з відданою на його суд людиною. Вони відповіли: «Зроби з ним те, що наказують закони». Святий був засуджений до відсікання обох рук. Перед виконанням вироку правитель сказав преподобному: «Скажи нам, де посудини, і ти звільнишся від страти”. Святий відповів: «Чи хочеш ти, правителю, щоб я сказав на себе те, чого не робив? Не хочу брехати на себе, бо всяка брехня від диявола». Святого повели на місце страти. Тоді, нарешті, справжній винуватець крадіжки відчув каяття і прийшов до ігумена, просячи зупинити страту.

Преподобного привели назад до монастиря. Ченці стали просити у святого вибачення, але він не тільки не злився на них, а й дякував, що йому дали можливість безвинним стражданням випрати вчинені ним гріхи. Святий просив Господа пробачити кривдників.

Через три дні преподобного знайшли в келії, коли він представився до Бога на колінопреклонній молитві. Поховання було відкладено до приходу ігумена і братії сусідньої Лаври. Тіло святого лежало в замкненому на замок соборі. Коли всі зібралися й увійшли до храму, тіла безвинного страждальця в соборі не було, залишилися лише його одяг і сандалі.

Ті, хто вважали преподобного Дулу грішником, виявилися негідними віддати його тіло похованню.