Житія святих,  Червень

Преподобний Діонісій, ігумен Глушицький

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 1-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Вологодських святих (перехідне)

Преподобний Діонісій народився 1362 року в околицях Вологди і у Святому Хрещенні був названий Димитрієм. З юних років полюбив він іночеське життя. Залишивши рідну домівку, він подвизався ченцем у Спасо-Кам’яному монастирі, де прийняв чернецтво з ім’ям Діонісій.

У подвигах праці, посту і молитви, невпинно вдосконалюючись, він провів тут дев’ять років. Звідси разом з ченцем Пахомієм, шукаючи безмовності, преподобний Діонісій перейшов на Святу Луку, де відновив занедбаний спільножительний монастир. Тут святий жив як пустельник, проводячи строге, суворе, подвижницьке життя. У 1403 році він влаштував ще одну спільножительну обитель, а за чотири версти від неї влаштував іншу, названу Сосновцем.

Святе життя і духовна мудрість преподобного приваблювали до нього безліч людей. Він був справжнім отцем кожного, хто шукав у нього допомоги. Преподобний був майстерним живописцем, ковалем міді та будівельником одягу, також займався теслярством, ковальством, різьбою по дереву. Преподобний ні хвилини не проводив без праці й тоді брався за їжу, коли зовсім втрачав сили від виснаження.

За сім років до своєї кончини святий Діонісій сам викопав собі могилу в Сосновці й щодня приходив до неї, невпинно нагадуючи собі про смерть. Помер він в 1437 році на 75-му році життя.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Дионисию, игумену Глушицкому, глас 1

Боже́ственною любо́вию от ю́ности распала́емь,/ Диони́сие преподо́бне,/ вся, я́же в ми́ре кра́сная, возненави́дев,/ Христа́ еди́наго возлюби́л еси́/ и Сего́ ра́ди во вну́треннюю пусты́ню всели́лся еси́,/ со зверьми́ живы́й, весь Христо́ви./ Отону́дуже и Всеви́дящее О́ко, твоя́ труды́ ви́дев,/ да́ром чуде́с и по преставле́нии обогати́л тя есть./ Те́мже вопие́м ти:/ моли́ непреста́нно о всех нас,/ честну́ю па́мять твою́ при́сно// в пе́снех почита́ющих.

Кондак преподобному Дионисию, игумену Глушицкому, глас 8

Все твое́ у́мное жела́ние к Бо́гу впери́в,/ Тому́ невозвра́тно от души́ после́довал еси́, в пусты́ню всели́вся,/ и, та́мо а́нгельски пожи́в, мно́гим путь был еси́ ко спасе́нию;/ сего́ ра́ди и Христо́с тебе́ просла́ви и да́ром чуде́с обогати́./ Те́мже вси вопие́м ти:// ра́дуйся, Диони́сие преподо́бне, пусты́нный жи́телю.

 

Ще в розробці