...
Преподобний Арсеній Новгородський, Христа ради юродивий p1ao67uea1lfd98l1tq1fcbusi3
Житія святих,  Липень

Преподобний Арсеній Новгородський, Христа ради юродивий

Місяця липня на 12-й день

Преподобний Арсеній Новгородський, у миру Амвросій, народився в м. Ржеві в сім’ї благочестивих християн. Батько його, Григорій, займався виробленням шкір і навчив свого ремесла сина. Амвросій для підтримки батьків старанно займався цим ремеслом, не забував він і жебраків, яких наділяв милостинею. Вихований у всякому благочесті, він щодня відвідував храми Божі для молитви. Після смерті батька Амвросій був змушений матір’ю вступити в шлюб із дівчиною Марією, але й півроку не прожив із дружиною.

Як колись Авраам залишив рідну домівку, щоб іти мандрівником на поклик Божий, так і цей блаженний юнак залишив усе своє – і рідну домівку, і прісних – і потайки від них утік до Великого Новгорода. У Новгороді він виконував шкіряні роботи, таємно здійснюючи спасительний подвиг посту і молитви. Через п’ять років святий Амвросій написав листа дружині і матері, в якому втішав їх євангельською обіцянкою вічного блаженного життя тим, хто залишить заради Господа матір, дружину, дітей, майно (Мф. 19:29).

У 1562 році за допомогою Феодора Димитрієвича Сиркова, благочестивого будівничого храмів і монастирів, святий Амвросій заснував обитель і храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці, що на Ярославському дворищі (торговельний бік Новгорода, на правому березі річки Волхов), по сусідству з храмом на честь святих жон-мироносиць. У цій же обителі він прийняв чернечий постриг з ім’ям Арсеній.

В образі Ангельському ще більше посилив преподобний Арсеній свій подвиг, бо всього себе віддав любові Божій, і житіє його, за словом апостольським, було потаємно з Христом у Бозі (Кол. 3:3). Життя він вів найсуворіше, задовольнявся малим; на тілі носив вериги, які були прикриті таким бідним і старим одягом, що ніякий бідняк не зазіхнув би на нього. Угодник Божий поряд із суворим постом і утружненням плоті займався внутрішнім діянням: його розум був постійно зайнятий молитвою, що супроводжувалася благодатним даром сліз. В останні роки земного життя преподобний Арсеній жив у затворі у своєму монастирі. З його очей постійно текли сльози покаяння, і плакав він також про свою земну вітчизну, передбачаючи грізні біди, готові впасти на гордих новгородців за їхні беззаконня.

У 1570 році цар Іоанн Грозний піддав жорстокій страті тисячі новгородців. Дізнавшись про преподобного Арсенія, цар прийшов до нього зі щедрими подарунками. Але святий не прийняв дарів, дорікнувши цареві за жорстокість, суворо кажучи: “Багато неповинних душ послав ти в Царство Небесне”. Коли, збираючись до Пскова, Іоанн Грозний знову прийшов до преподобного Арсенія і просив благословення на дорогу, подвижник сказав: “Завтра, государю, готовий і я в дорогу”. Зрадів його готовності цар, але це було тільки таємниче пророцтво про власну кончину. На ранок, долучившись Святих Христових Таїн, преподобний Арсеній віддав на молитві чисту свою душу Богу 12 липня 1570 (1571) року.

Поховали святого Арсенія в тому ж затворі, де він звершував спасительний подвиг. Після віднайдення нетлінних мощей преподобного над ними було побудовано каплицю, а потім дерев’яну церкву на честь Різдва Христового. Зберігся запис 1634 року: “На торговельній стороні, в монастирі Арсеньєві мощі преподобного Арсенія лежать під спудом; від мощей його тим, хто приходить з вірою, зцілення бувають. Тропар і кондак йому складено…” Не раніше 1701 року було написано житіє святого Арсенія і складено йому службу. 21 січня 1787 року нетлінні мощі подвижника було перенесено в Кирилів монастир поблизу Новгорода і покладено на південному боці соборної церкви в ім’я святителів Афанасія і Кирила Олександрійських (пам’ять 18/31 січня). Там же був побудований і освячений у вересні 1793 року боковий вівтар в ім’я преподобного Арсенія, а в 1812 році влаштована нова позолочена гробниця. Пам’ять преподобного Арсенія святкувалася в обителі в першу неділю після 18 січня, тобто після храмового свята монастиря. На честь преподобного Арсенія було освячено також боковий вівтар у храмі на честь Володимирської ікони Божої Матері в м. Ржеві.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Арсению Новгородскому, глас 1

Боже́ственною любо́вию возгоре́вся,/ вся мирска́я пристра́стия отри́нул еси́,/ крест же Христо́в на ра́мо взем,/ во сле́д Его́ изво́лил еси́ ходи́ти,/ оте́чество твое́ оста́вив,/ Вели́каго Нова́гра́да дости́гл еси́/ и, рабо́тая Бо́гови невозвра́тным по́мыслом,/ дарова́ния чудотворе́ний сподо́бился еси́./ Те́мже, чту́ще тя, преподо́бне Арсе́ние, вопие́м:/ сла́ва Да́вшему ти кре́пость,/ сла́ва Венча́вшему тя,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.

Ин тропарь преподобному Арсению Новгородскому, глас 4

Оте́чество свое́ и род оста́вил еси́,/ Христу́ прилепи́ся,/ и Вели́каго Новагра́да дости́гл еси́,/ и в нем во юро́дстве трудолю́бное твое́ те́ло изнури́л еси́/ мно́гим посто́м и воздержа́нием,/ и проро́чествия дар прия́ти сподо́бися,/ и многошве́нныя ри́зы изво́лил еси́ на себе́ носи́ти,/ и, те́ло в нем предложи́в,/ оби́тель себе́ в преми́рнем Ца́рствии у Христа́, всех Бо́га, сотвори́л еси́./ Его́же моли́, свя́те Арсе́ние преподо́бне,/ Це́ркви и стране́ на́шей в ми́ре пребыва́ти от всех наве́т вра́жиих,/ уще́дрити нас, почита́ющих твое́ торжество́,// и спасти́ ду́ши на́ша.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку