...
Житія святих,  Серпень

Преподобний Арсеній Комельський, Вологодський, ігумен

Місяця серпня на 24-й день

Преподобний Арсеній Комельский походив з московського дворянського роду. У молодому віці прийняв чернечий постриг у Троїце-Сергієвому монастирі. В обителі ніс послух переписувача книг. Відомо Євангеліє, переписане їм у 1506 році. У 1525-1527 роках преподобний був ігуменом Троїце-Сергієва монастиря.

Багато часу святий проводив у відокремленій Махрщській обителі. Навіть будучи ігуменом він не носив багатою одягу, що дуже здивувало Великого князя Василя IV при їх першій зустрічі. Братія пояснила цареві, що преподобний Арсеній бажає піти у пустель.

Віддалившись далеко в ліси зі своїм келейним старцем, святий обрав місце для сугубої молитви. Але місцеві жителі, які приходили в ліси для лову звірів, випадково вбили келейника, а самого Арсенія попросили піти у Шилегонський ліс. Але і те місце він незабаром повинен був залишити.

У 1530 році великий князь Василь видав йому грамоту на землю в Комельському лісі на річці Кохтише. Зі своїм учнем Герасимом преподобний почав розчищати тут ліс. Коли до нього зібралося кілька ченців, він поставив храм на честь Положення ризи Пресвятої Богородиці.

Провівши життя в пості, молитві і постійній праці, преподобний помер 24 серпня 1550 року. Відомості про життя святого були втрачені під час пожежі в Комельскому монастирі в 1596 році. Короткі відомості про його життя були зібрані ченцем обителі Іоанном. Через сто років святому був присвячений один з приділів нового кам’яного храму, зведеного в Комельскій обителі. Пам’ять святого звершується 6 вересня.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Арсению Комельскому, глас 4

Удали́вся ми́ра, и водвори́вся в пусты́ню,/ и ту подвиза́вся до́брым по́двигом,/ посто́м, и моли́твами, и мно́гим терпе́нием,/ и жив показа́л еси́ мно́гая чудеса́,/ и по преставле́нии свое́м источа́еши разли́чная исцеле́ния/ с ве́рою приходя́щим к честно́му гро́бу твоему́,/ Арсе́ние, о́тче наш,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак преподобному Арсению Комельскому, глас 8

Жите́йския молвы́ отбе́г,/ и в пусты́ню всели́лся еси́,/ и та́мо житие́м жесто́ким пожи́л еси́,/ и зве́ря свире́паго а́ркуда моли́твами укроти́л еси́,/ и мно́гим был еси́ наста́вник ко спасе́нию,/ и того́ ра́ди получи́л еси́ жизнь ве́чную на Небесе́х./ Всегда́ зря Святу́ю Тро́ицу,/ моли́ изба́витися нам от бед, да зове́м ти:// ра́дуйся, о́тче наш Арсе́ние, пусты́нный жи́телю.

 

Ще в розробці