Преподобний Арістоклій (Амвросієв), старець Московський p1ard5vg7g1ro61mo51kt51bi9nng3
Житія святих,  Серпень

Преподобний Арістоклій (Амвросієв), старець Московський

Місяця серпня на 24-й день

Старець Аристоклій (у миру – Олексій Олексійович Амвросіїв) народився 1846 року в Оренбурзі, у благочестивій селянській родині. У ранньому дитинстві Олексій втратив батька.

У десятирічному віці після важкої хвороби у хлопчика віднялися ноги. Мати Олексія Матрона слізно молила святителя Миколу Чудотворця про зцілення сина, давши обітницю присвятити сина Богу, а самій, після досягнення сином чернечого віку, піти в монастир.

У день святкування святителя Миколая 6 грудня Олексій чудесно зцілився. Коли синові виповнилося сімнадцять років, Матрона пішла в монастир.

1876 року, одразу після смерті дружини, Олексій Амвросіїв вирушив на Святу Гору Афон і вступив до Російського Свято-Пантелеімонівського монастиря. 11 березня 1880 року його постригли в мантію з ім’ям Аристоклій, на честь кіпрського священномученика Аристоклія Саламінського.

2 грудня 1884 року ченця Аристоклія висвятили на ієродиякона, а 12 грудня того ж року – на ієромонаха. 12 лютого 1886 року ієромонаха Аристоклія постригли у схиму без зміни імені.

У 1887 році отець Аристоклій привозив до Москви олійну гілку з місця усічення св. вмч. Пантелеймона Цілителя. З 1891 по 1894 настоятель подвір’я Афонського Свято-Пантелеймонова монастиря. У ті роки подвір’я розміщувалося в невеликій міській садибі на Великій Полянці – її у вересні 1879 року подарувала монастирю відома благодійниця Акіліна Олексіївна Смирнова.

Кілька років отець Аристоклій очолював подвір’я і був настоятелем каплиці святого великомученика і цілителя Пантелеймона. Старець володів даром зцілення і прозорливості та приймав щодня сотні людей, які потребували допомоги. Численні пожертвування вірян старець роздавав стражденним, оплачував навчання дітей з бідних сімей.

Стараннями отця Аристоклія з 1888 року на подвір’ї почав видаватися журнал “Душеполезный собеседник”, який розповідав про життя російських ченців на Святій Горі, знайомив із життєписами афонських подвижників, із листами старців до своїх духовних чад. Завдяки виданню журналу російські монастирі на Афоні стали поповнюватися новими послушниками, на щедрі пожертвування росіян відновлювалися постраждалі від пожеж монастирські споруди, зводилися нові храми.

1894 року після неправдивого доносу старцю довелося покинути Москву і повернутися на Афон.

У 1909 році собор духівників Свято-Пантелеймонова монастиря знову призначив старця Аристоклія настоятелем Афонського подвір’я, і з 29 листопада 1909 року старець перебуває в Москві. Після повернення старця тисячі людей знову стали приходити на подвір’я.

З 1909 по 1918 рр. на подвір’ї було зведено дві триповерхові будівлі. В одному з них розмістилася бібліотека. Іншу було віддано під богоугодні заклади, а на третьому поверсі в одній із кутових кімнат батюшка влаштував домову церкву на честь особливо шанованої й улюбленої ним ікони Божої Матері “Скоропослушниця”. Храм було освячено вже після смерті старця – 30 вересня 1918 року чин освячення здійснив святійший патріарх Московський і всієї Русі Тихон.

24 серпня/6 вересня 1918 року старець спочив у Господі.

Відспівували ієросхимонаха Аристоклія три московських владики: єпископ Арсеній, єпископ Трифон (Туркестанов) і єпископ Іоасаф, настоятель Богоявленського монастиря, який виконував у той час обов’язки митрополита Московського.

Спочатку старець Аристоклій був похований у мармуровому склепі усипальниці подвір’я. Однак після революції всі монастирські володіння підлягали націоналізації, а будинкові церкви – ліквідації. На подвір’ї почалися обшуки, арешти, конфіскації. У січні 1919 року було заарештовано настоятеля Пантелеймонівської каплиці ієромонаха Макарія. Тому духовні чада старця ухвалили рішення про його перепоховання, і 1923 року ієросхимонах Аристоклій був перепохований на Даниловському кладовищі Москви.

У 2001 році Синодальна комісія з канонізації святих Руської Православної Церкви, вивчивши матеріали, що надійшли, зробила висновок, що перешкод для прославлення старця ієросхимонаха Аристоклія в лику преподобних як місцевошанованого московського святого немає.

Влітку 2004 на Даниловському кладовищі були знайдені святі мощі старця.

6 вересня 2004 року старець Аристоклій був прославлений у лику місцевошанованих святих Москви і Московської єпархії. На Божественній літургії, звершеній святішим патріархом Московським і всієї Русі Олексієм II в Успенському соборі Кремля у співслужінні митрополита Калузького і Боровського Климента, архієпископів Істринського Арсенія, Володимирського Євлогія, Оріхово-Зуєвського Олексія, єпископа Дмитрівського Олександра, московського старця було зараховано до лику преподобних.

За патріаршим богослужінням було оголошено “Ухвалу про канонізацію в лику місцевошанованих святих преподобного Аристоклія (Амвросієва), старця Московського (1846-1918)”.

13 листопада 2004 року святі мощі преподобного Аристоклія були перенесені хресним ходом зі Свято-Данилова монастиря на Афонське подвір’я Москви.

Зараз мощі преподобного перебувають у храмі святого великомученика Микити на Афонському подвір’ї Москви.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Аристоклию (Амвросиеву), глас 4

На Святе́й горе́ Афо́нской духо́вне утверди́вся,/ я́ко звезда́ пресве́тлая, во гра́де Москве́ просия́л еси́,/ Ду́ха же Свята́го благода́ть стяжа́в,/ мир Христо́в в души́ твое́й восприя́л еси́,/ преподо́бне о́тче Аристо́клие,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак преподобному Аристоклию (Амвросиеву), глас 8

Я́ко звезда́ на тве́рди небе́сней возсия́л еси́/ и, путь многотру́днаго мона́шескаго жития́ проше́д,/ по́двигами доброде́телей вене́ц нетле́нный стяжа́л еси́,/ те́мже и Христо́с Бог да́ром чуде́с обогати́ тя./ Помина́й нас, чту́щих святу́ю па́мять твою́, преподо́бне о́тче Аристо́клие,// горы́ Афо́нския похвало́ и земли́ Ру́сския украше́ние.

Молитва преподобному Аристоклию (Амвросиеву)

О, святы́й уго́дниче Бо́жий и пресла́вный ста́рче Аристо́клие, святы́я горы́ Афо́нския подви́жниче и гра́да Москвы́ неуста́нный моли́твенниче! Приле́жно чту́ще твою́ честну́ю па́мять, припа́даем к святы́м твои́м моще́м и те́пле вопие́м: при́зри на нас, чад твои́х духо́вных, и́щущих в беда́х твоея́ по́мощи и заступле́ния, в боле́знех душе́вных и теле́сных исцеле́ния, в ско́рбех утеше́ние и вразумле́ние. Сотвори́ твои́ми моли́твами на́шу ве́ру непоколеби́му, да е́ю спаса́емся от вся́кия напа́сти и де́йства вра́жия, соблюди́ на́шу наде́жду непосты́дну, да не впаде́м в уны́ние в час злых искуше́ний, потщи́ся возгрева́ти в нас, малоду́шных и немощны́х, любо́вь нелицеме́рну, да не всу́е подъе́млем труды́ христиа́нскаго по́двига и во след Христа́ гряду́ще добропобе́дно понесе́м крест на́шего земна́го жития́, ты бо обеща́лся еси́ по кончи́не свое́й слы́шати проше́ния вся́каго, а́ще с ве́рою прии́дет к ме́сту твоего́ упокое́ния. И ны́не по прославле́нии тя Це́рковию Бо́жиею ра́ка твои́х честны́х моще́й яви́ся зало́гом твоея́ любве́ и попече́ния о нас, ча́ющих твоего́ предста́тельства пред престо́лом Царя́ Небе́снаго. Испроси́ у Бо́га Вседержи́теля стране́ на́шей мир и тишину́, па́стырем му́дрое окормле́ние, мона́шествующим обе́тов соблюде́ние, наро́ду на́шему благоче́стие и вся, я́же ко спасе́нию поле́зная. Не премолчи́ о нас моли́тися в Тро́ице сла́вимому Бо́гу, Ему́же подоба́ет вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку