Місяця березня на 31-й день

Преподобний Аполлоній був сином благочестивих батьків Аїсі та Амані. За однією версією, у нього був старший брат, монах, який помер до його народження, який являвся йому уві сні; за іншими даними, його батьки були бездітними до народження Аполлонія.

П’ятнадцятирічним юнаком він пішов у внутрішню Фіваїдську пустелю, Нижній Єгипет, разом зі своїм родичем Абібом. Після 14 років відлюдницького життя преподобний Аполлоній сподобився Божественного Одкровення:

“Аполлоній, через тебе Я погублю премудрість премудрих у Єгипті і розум розумних відкину. Ти повалиш тих, хто має славу мудреців Вавилонських, і всяке ідолослужіння. Йди в місця населені: від тебе почнеться Мені народ, що воістину і в усій повноті ревнує до блага”.

За навіюванням згори за часів Юліана Відступника преподобний перейшов у ближню пустелю і поблизу Єрмополя заснував обитель, в якій поступово зібралося близько п’ятисот ченців. Братія монастиря до куштування їжі причащалася Святих Таїн, потім до вечора повчалася у Святому Письмі, а після заходу сонця, скуштувавши їжі, одні віддалялися в пустелю, “віддаючись у темряві ночі богодумству та міркуванням про слово Боже”, інші залишалися в обителі. Часто ченці цього монастиря їли їжу один раз на день. Аполлоній засуджував тих, хто дотримувався суворих форм аскези: не стриг волосся або носив вериги, – вбачаючи в цьому прояв марнославства. При цьому сам преподобний був суворим пісником, їв варену їжу тільки в неділю, а в інші дні харчувався тільки дикими рослинами.

Одного разу одного з ченців насильно рекрутували на військову службу і замкнули в темниці. Аполлоній разом з іншими ченцями відвідав його в ув’язненні, втішив і порадив зберігати твердість. Сотник, дізнавшись про це, сильно розгнівався і ув’язнив преподобного з супутниками у в’язницю, приставивши численну варту. Однак опівночі з’явився Ангел Господній, відчинив двері в’язниці, і ченці безперешкодно покинули її.

В околицях монастиря було розташовано близько десяти язичницьких поселень. Одного разу преподобний став свідком язичницького ритуалу: жерці в супроводі натовпу обносили ідола навколишніми поселеннями, “несамовито шаленіючи на зразок вакханок”. За молитвами преподобного учасники ідолослужіння зупинилися і не змогли далі продовжити ходу. Дізнавшись про причину того, що сталося, багато хто пішов за Аполлонієм, а ідол був спалений. Після цього випадку багато язичників стали християнами, а деякі навіть залишилися в монастирі. Скоро в околицях обителі майже не залишилося язичників.

Коли між двома селами поблизу обителі пішли чвари через кордони, преподобному вдалося навернути до Христової віри розбійника, який, ймовірно, був призвідником сварки, і відновити мир. В іншому випадку Аполлоній зумів запобігти кровопролиттю між християнським і язичницьким селами, покаравши ватажка язичників страшною смертю. Коли у Фіваїді стався голод, Аполлоній постачав продуктами жителів околиць.

Ймовірно, преподобний Аполлоній помер близько 395 року в дуже похилому віці.

Відомості про святого преподобного Аполлонія було записано в “Історії ченців”, автор якої разом зі своїми супутниками відвідав преподобного незадовго до його смерті і прожив у його монастирі близько тижня. Відомості про нього також увійшли також до “Церковної історії” Созомена, який називає автором житія преподобного предстоятеля Олександрійської Церкви Тимофія. У Коптській Церкві збереглися давні свідчення про Аполлонія в описі мандрівки авви Павла з Антіноі по єгипетських монастирях, а також в арабсько-яковитському синаксарі. Цей синаксар під 5 емшира (30 січня) називає Аполлонія “рівноангельським”. Коптська Церква також звершує його пам’ять 25 паопе (22 жовтня). Крім того, про святого розказано в Лавсаїці, там він іменується Аполлосом.

Розкопки на місці заснованого преподобним Аполлонієм монастиря Бауїт відкрили іконографію преподобного, якого часто зображають разом із Фібом – можливо, останній є на одну особу з Абібом, родичем і сподвижником Аполлонія.

Православні календарі Східної Римської імперії вказують його пам’ять 31 березня. Грекомовне житіє являє собою переробку оповідання про преподобного з “Історії ченців”. Коротке житіє преподобного Аполлонія увійшло до списків нестишного Прологу 2-ї редакції, складеної на Русі не пізніше за кінець XII століття, і розміщене у Великих Мінеях Четьих. Шанування святого Аполлонія також існує і в римо-католицизмі, де його пам’ять звершується 25 січня.