Преподобний Анін

Місяця березня на 13-й день

Преподобний Анін монах народився в Халкідоні в християнській родині. Після смерті батьків він у п’ятнадцятирічному віці пішов у монастир, де прийняв чернечий постриг. У пошуках повної безмовності він пішов у глиб пустелі, де річка Євфрат відділяла Сирію від Персії. Там він зустрів старця Маіума й оселився разом із ним. Обидва подвижники проводили дуже суворе життя. У всю Святу Чотиридесятницю вони нічого не їли, насолоджуючись і радіючи про їжу духовну.

Святий Анін щодня здалеку носив питну воду. Одного разу він повернувся з повними глечиками раніше, ніж звичайно, бо Ангел наповнив посудини водою. Старець Маїум зрозумів, що його учень досяг високої духовної досконалості, і просив святого Аніна бути його наставником, але той за своїм смиренням відмовився. Згодом старець переселився в монастир, а святий Анін залишився один у пустелі.

Постійними подвигами святий переміг у собі пристрасті й удостоївся дару зцілень і прозорливості. Навіть дикі звірі скорялися і служили йому. Куди б не пішов святий, за ним слідували два леви, одному з яких він зцілив виразку на лапі. Чутка про святого поширилася всією округою, і до нього стали приходити хворі й одержимі злими духами, просячи зцілення. Навколо святого зібралося також кілька учнів. Одного разу, на сімнадцятому році його подвижництва, до святого прийшли кілька людей і просили чимось втамувати спрагу. Сподіваючись на силу Божу, преподобний послав одного з учнів до висохлого колодязя. Чудом Божим колодязь наповнився доверху, і цієї води вистачило на багато днів. Коли вода скінчилася, преподобний не наважився знову просити чуда Божого для себе, а став ночами сам носити воду з Євфрату. Єпископ Неокесарійський Патрикій неодноразово відвідував преподобного і посвятив його в пресвітера, хоча смиренний подвижник не наважувався прийняти священний сан. Дізнавшись, що святий сам здалеку носить воду, єпископ Патрикій двічі дарував йому віслюків, проте преподобний щоразу віддавав їх бідним і продовжував носити воду сам. Тоді єпископ звелів викопати велику криницю, яку час від часу наповнювали, приганяючи віслюків із міста.

Святий Анін прозрів про бажання одного ченця-стовпника, який трудився далеко від нього, зійти зі стовпа, щоб поскаржитися в суд на розбійника, який поранив його каменем. Святий Анін написав стовпнику листа, наставляючи його не робити задуманого. Лист преподобного було доставлено стовпнику прирученим левом і напоумило його.

Одна благочестива жінка, захворівши, вирушила до преподобного Аніна просити його молитов. На шляху її зустрів розбійник. Не знайшовши у жінки грошей, він вирішив вчинити насильство і став примушувати її до гріха. Жінка закликала на допомогу преподобного і вигукнула: “Святий Аніне, допоможи мені!” На розбійника раптово напав жах, і він відпустив жінку. Прийшовши до преподобного, жінка розповіла йому про все й отримала зцілення. Розбійник, який розкаявся, теж прийшов до преподобного, прийняв Хрещення і постригся в ченці. Спис, який він встромив у землю, маючи намір вчинити насильство, проріс у потужний дуб.

Глибоким старцем 110 років святий передбачив час своєї кончини та вказав братії свого наступника по ігуменству.

Перед смертю святий Анін розмовляв зі святими пророками Мойсеєм, Аароном і Ором, які з’явилися йому у видінні. Зі словами “Господи, прийми дух мій” святий відійшов до Господа.