Преподобний Андрій Рубльов

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 4-й день / липня на 6-й день — Собор Радонезьких святих / у неділю перед 26 серпня — Собор Московських святих (перехідне)

Преподобний Андрій народився близько 1360 року і, ймовірно, походив із освічених кіл. Він вирізнявся незвичайною мудрістю, про що свідчить його творчість. Припускають, що живописної майстерності він навчався у Візантії та Болгарії.

Святий деякий час працював разом з Феофаном Греком і, можливо, був його учнем. Усе життя преподобного Андрія пов’язане з двома монастирями: Троїце-Сергієвою лаврою і Спасо-Андрониковим московським монастирем. Чернечий постриг святий прийняв у Спасо-Андрониковій обителі. Живучи у високодуховному середовищі, в обстановці святості, чернець Андрій повчався як історичними прикладами святості, так і живим зразком подвижників, які його оточували. Близько двадцяти років, до самої смерті, він разом зі своїм співпосником Даниїлом Чорним вів життя іконописця-подвижника.

Пензлю святого Андрія Рубльова належить знаменитий чудотворний образ Пресвятої Трійці, який дотепер є неперевершеним зразком в іконописанні. Святий Андрій також розписував Благовіщенський собор у Московському Кремлі, а в 1408 році розписував іконостас і сам Успенський собор у місті Володимирі.

Окрім того, преподобний Андрій Рубльов написав Володимирську ікону Богоматері для володимирського Успенського собору; написав іконостас і розписав стіни Успенського собору в Звенигороді наприкінці XIV – на початку XV століття; написав деісисний чин в іконостасі собору Різдва Пресвятої Богородиці Савво-Сторожевського монастиря; розписав стіни і виконав іконостас Троїцького собору Троїце-Сергієвої лаври тощо.

Уже після смерті преподобного Андрія Даниїл, який не розлучався з ним у серці своєму і після його відходу, помираючи, отримав одкровення про прославлення свого духовного брата в Царстві Небесному: «виде… Андрея во мнозе славе и с радостию призывающа его в вечное лоно и безконечное блаженство». Це важливе свідчення наведено й в «Житії святого Никона Радонезького», складеному Пахомієм Логофетом, проте викладено дещо інакше: «Егда бо хотяше Даниил телесного союза отрешитися, абие видит возлюбленного ему Андреа, в радости призывающа его. Он же, яко виде его, желаше зело, радости исполнися; братиям престоящим поведа им сопостника своего пришествие и абие предаси дух…»

Місцем вічного упокоєння обох подвижників став Спасо-Андроників монастир.

Тропарі, кондаки, молитви та величання