Преподобний Агафон Скитський (Єгипетський), пустельник

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 2-й день

Преподобний Агафон Єгипетський, сучасник преподобного Макарія Великого (пам’ять 19 січня), подвизався в Скитській пустелі в Єгипті. Він вирізнявся незвичайним смиренням, вважаючи себе найгрішнішим із людей. Одного разу здалеку прийшли до преподобного Агафона ченці для духовної бесіди і звернулися до нього: “Чи ти отець Агафон?” “Бачите перед собою грішного раба Божого”, – відповів преподобний. “Ходять чутки, що ти людина горда і нестримана”, – продовжували ченці. “Цілковита правда”, – погодився святий. – “Ми чули також, що ти брехун і любиш пересуджувати інших”. “І це правда”, – підтвердив святий Агафон. “Понад те кажуть, що ти єретик?” – не відступали ченці, але негайно зустріли заперечення: “Даремно, я не єретик”. Коли ж запитали преподобного, чому, прийнявши на себе інші пороки, він зрікся останнього, святий пояснив: “Тих вад і не можна не приписувати собі, бо всякій людині властиво грішити, і всі ми за зіпсованою природою нашою мимоволі захоплюємося пороками, а єресь є боговідступництвом, самовільним зреченням Істини Божої”.

На запитання про те, які подвиги важливіші у справі спасіння, зовнішні чи внутрішні, преподобний Агафон відповідав: “Людина подібна до дерева; зовнішнє або тілесне заняття приносить листя, а душевне зрощує плід. Але оскільки Святе Письмо запевняє, що “всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь” (Мф. 3:10), то з цього видно, що більше уваги слід звертати на плід. Але дерево також має потребу в листі, щоб ним підтримувати життєві соки і щоб тінь листя подавала захист дереву та плодам його від посушливої спеки”.

Преподобний Агафон преставився близько 435 року. Три дні перед смертю святий сидів мовчки і зосереджено, немов вдивляючись у щось. На здивоване запитання ченців він відповів, що бачить себе на Суді перед Христом. “Невже і ти, отче, боїшся суду?” – запитали його. “Я по силі моїй виконував закони Господні, але як людина, чи можу я бути впевнений, що угодне Богу моє діло?” – “Хіба ти не сподіваєшся на добрі твої діла, які ти зробив, догоджаючи Богові?” – запитали ченці. – “Не сподіваюся доти, доки не побачу Бога. Одна справа суд людський, а інша справа суд Божий”. Сказавши це, святий відійшов до Господа.