Преподобний Афанасій Висоцький, Серпуховський, Молодший, ігумен p1at3a5fcugiu19acfqa1fr31rg83
Житія святих,  Вересень

Преподобний Афанасій Висоцький, Серпуховський, Молодший, ігумен

Місяця вересня на 12-й день

Преподобний Афанасій Висоцький Молодший, другий ігумен Серпуховського Висоцького монастиря, народився в Ярославлі близько 1352 року в благочестивій і знатній родині. У хрещенні він отримав ім’я Амоса. Батько його Іларіон і мати Ганна виховували сина, який від природи мав “гострий розум”, у суворих правилах благочестя.

2 грудня 1374 року преподобний Сергій Радонезький, схиляючись на прохання благочестивого Серпуховського князя Володимира Андрійовича, відвідав Серпухов і, обравши гарне й вельми зручне місце “на Високому”, заснував тут обитель в ім’я Пресвятої Богородиці, чесного зачаття Її праведною Анною. Ігуменом нової обителі він поставив свого улюбленого учня, преподобного Афанасія Старшого. Слава про гуртожиткову обитель, подвиги і досвідченість її ігумена в духовному керівництві новоначальними швидко поширилася всюди.

Бажаючи “навчитися шляху Господньому”, юний Амос прийшов до преподобного Афанасія, і той, бачачи його старанність і любов до Бога, прийняв його в обитель. Через п’ять років, бачачи його послух, чистоту і терпіння в подвигу, преподобний Афанасій сподобив його чернечого постригу, назвавши власним своїм ім’ям – Афанасій. 1381 року, через 3 роки після постригу, під час освячення новозбудованого соборного храму, коли преподобного Афанасія Старшого звели на ігумена, святитель Московський Кипріан у присутності преподобного Сергія висвятив його на ієродиякона, а ще за 2 роки його висвятили на ієромонаха.

Під час подорожі до Києва преподобний Афанасій Старший, бачачи досвідченість преподобного Афанасія, доручив йому управління обителлю, а 1387 року, разом зі святителем Московським Кипріяном, назавжди від’їжджаючи до Константинополя, поставив його своїм наступником по ігуменству у Висоцькому монастирі. За преподобного Афанасія Молодшого Висоцький монастир продовжував процвітати, і кількість братії в ньому множилася. Ігумен Афанасій був для братії прикладом у подвигах доброчесного чернечого життя: “мав стриманість досконалу, у пості був міцний, у молитвах не ледачий, у злиднях терплячий”. Люблячи Господа Бога, він умів вселяти ту саму любов до Бога і до молитовних подвигів і братії. Умів утримувати їх від гріхів і наставляти, як перемагати потяг пристрастей, спрямовуючи їхнє серце і помисли до Господа.

Близько 1395 року преподобний Афанасій зустрічав у своїй обителі посольство від преподобного Афанасія Старшого, який надіслав із Константинополя сім прекрасних ікон деісусного чину, інші церковні речі та рукописи.

1395 року від великих подвигів і праць преподобний Афанасій відчув “старечу знемогу” і 12 вересня, у день віддання свята Різдва Пресвятої Богородиці, відійшов до Господа. Згідно зі своїм заповітом, він був похований проти західних дверей соборного храму під сходами. Його наступником в управлінні обителлю став преподобний Микита, родич і учень преподобного Сергія.

З самого моменту поховання преподобний Афанасій був прославлений чудесами. Один із братії, маючи гнів на преподобного, не пішов на його поховання, і за це раптово зазнав нападу нечистого духа. Зі сльозами поспішив він тоді до церкви і перед труною випросив собі прощення у преподобного, після чого звільнився від лукавого духа. Коли опускали в землю тіло преподобного Афанасія, цей чернець упав у могилу, а коли його витягли з неї, то повідомив братії, що преподобний Афанасій із труни простягнув йому свою руку і сказав: “Тобі, брате, судилося скоро залишити життя, близька смерть твоя”. На третій день після цього чернець помер. Ченці обителі та інші люди в різний час бачили над місцем поховання преподобного палаючі свічки. Вони йшли позаду Престолу, праворуч, і, досягнувши гробу преподобного, ставали невидимими. Не раз братія чула над труною його солодкоголосий спів: “Святий Боже…”, або бачила преподобного Афанасія, який ходив навкруги монастиря з кадильницею і запаленими свічками. Під час навали кримських татар на Серпухов, коли ченці тікали з монастиря, вороги і деякі жителі міста бачили, як з обителі на білому коні виїхав чернець із великим жезлом у руці. Він був смаглявий обличчям і з густою чорною бородою. Об’їхавши стан ворогів, він із загрозливим виглядом кинувся на них, і вони, негайно знявши облогу міста, втекли. Про це начальники міста донесли царю.

Незабаром після смерті сходи над труною преподобного було розібрано і споруджено каплицю. 1697 року мати Петра I цариця Наталія Кирилівна побудувала над труною преподобного одноглавий кам’яний храм в ім’я преподобного Афанасія Афонського. 1878 року цей застарілий храм розібрали, і в пам’ять 500-річчя обителі було споруджено красивий і великий храм в ім’я преподобних Сергія Радонезького і Афанасія Афонського. У 1967 році цю церкву було “знесено реставраторами як споруду, що не представляє архітектурної та історичної цінності”… Над місцем поховання преподобного було в первісному вигляді відновлено сходи, і могила преподобного знову опинилася під ними. З благословення Високопреосвященнішого Митрополита Крутицького і Коломенського Ювеналія були проведені роботи по визначенню місця поховання і відкриття святих останків преподобного Афанасія. 11-24 вересня 1994 р. відбулося набуття всечесних мощей Угодника Божого, і в самий день преставлення преподобного сонмом духовенства на чолі з Архієреєм їх з урочистістю перенесли до храму.

Від святих мощей преподобного Афанасія, що спочивають у Покровському храмі обителі, вже в наш час продовжують відбуватися знаменні випадки зцілень стражденних.

Справжні Житіє і служба преподобному Афанасію були написані 1697 року довідником Московського Патріаршого двору Чудовським ієромонахом Каріоном Істоміним.

Преподобний Афанасій здавна шанувався як чудотворець, наставник ченців і небесний покровитель Висоцької обителі, міста Серпухова і його меж.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Афанасию Высоцкому, Серпуховскому, Младшему, глас 8

О́браз Бо́жий в богосотворе́нней душе́ твое́й,/ у́м, сло́во, и ду́х соблюда́я/ впери́лся еси́, о́тче преподо́бне Афана́сие,/ любо́вию ко Всетво́рцу Бо́гу,/ и сего́ ра́ди/ моли́твы, труды́, и по́двиги доброде́тельныя восприи́м,/ преше́л еси́ в ве́чныя небе́сныя кро́вы./ Отню́дуже назира́й на́с,/ моля́ Святу́ю Тро́ицу,// е́же насле́дити на́м го́рнее всера́достное блаже́нство.

Молитва преподобному Афанасию Высоцкому, Серпуховскому, Младшему

О, преподо́бне и богоно́сне о́тче на́ш Афана́сие! Ты́, порабо́тати Го́сподеви жела́я, зде́ всели́лся еси́, и неле́ностно во труде́х, во бде́ниих, в моли́твах и посте́х подвиза́лся еси́, и бы́л еси́ наста́вник мона́шествующим, все́м же лю́дем учи́тель ре́вностный. Ны́не у́бо, по отше́ствии твое́м от земны́х, Небе́сному Царю́ предстоя́, моли́ бла́гость Его́, е́же уще́дрити ме́сто селе́ния твоего́, святу́ю оби́тель сию́, иде́же ду́хом любве́ твоея́ неотсту́пно пребыва́еши, и все́м лю́дем твои́м, с ве́рою к ра́це твое́й припа́дающим, во блага́я проше́ния и́х испо́лнити. Испроси́ у Ми́лостиваго Го́спода на́шего, да ниспо́слет на́м оби́лие бла́г земны́х, па́че же я́же на по́льзу ду́ш на́ших да да́рует на́м, и сконча́ти житие́ сие́ привре́менное в покая́нии да сподо́бит, в де́нь же Су́дный десна́го предстоя́ния и наслажде́ния во Ца́рствии Свое́м да удосто́ит во ве́ки веко́в. Ами́нь.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку