Преподобномучениця Євдокія (Ткаченко), черниця

Місяця вересня на 15-й день

Преподобномучениця Євдокія (Ткаченко) трудилася в Іверсько-Серафимівському монастирі в місті Верному Семиреченської області; монастир було утворено 1910 року; першою ігуменею стала черниця Паїсія, що трудилася до цього в Ставропольському Іоанно-Маріїнському монастирі. 1913 року єпископ Інокентій (Пустинський), який очолив єпархію, всупереч бажанню монахинь і ієромонаха Серафима (Богословського), що опікувався ними духовно, поставив ігуменею монастиря доньку голови військового правління генерала Бакуревича – молоду рясофорну послушницю Таїсію, постригши її в чернецтво з ім’ям Євфросинія. Вирісши в розпещеному середовищі, вона була вельми розпещена і сама потребувала суворого вихователя. Диявол, скориставшись помилкою архієрея, споро взявся за роботу з руйнування чернечого гуртожитку. Відтоді в монастирі, що позбувся досвідченого управління, почалися негаразди, і черниці стали залишати обитель. Ієромонах Серафим жив у той час у скиту на горі Кизил-Жар поблизу міста Вірного, і черниця Євдокія часто відвідувала його. У 1918 році до влади в Семиріччі прийшли безбожники і, як і всюди, почалися страти і переслідування вірян. Влітку 1918 року черниця Євдокія прийшла до ієромонаха Серафима, який служив у цей час у скиту на горі Медео, щоб висповідатися і причаститися.
Увечері того ж дня в Іверсько-Серафимівський монастир з’явилися червоноармійці і зажадали, щоб черниці видали ігуменю Єфросинію, оскільки вона генеральська донька, але черниці сховали її в коморі між мішків із борошном, і роздратовані червоноармійці замість ігумені вивели на розстріл монахинь Євдокію та Анімаїсу. Поставивши черниць біля монастирської стіни, червоноармійці вистрілили. Куля влучила черниці Євдокії в голову і спотворила обличчя, а черниця Анімаїса була поранена в плече, сестри підібрали її, і вона згодом оговталася від рани. Подруга черниці Євдокії черниця Феодора була настільки вражена розстрілом і тим, як куля спотворила обличчя її співтаїнниці, що захворіла від нервового потрясіння і довго не могла забути закривавленого і спотвореного обличчя. Преподобномучениця Євдокія тоді з’явилася їй уві сні і сказала: “Феодоро, що ти плачеш, чого боїшся? Не плач, ти ж бачиш, що я така ж, як була”. Після цього та перестала бачити обличчя преподобномучениці спотвореним і зцілилася.