Преподобномучениця Євдокія Кузьмінова, послушниця

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 23-й день / травня на 19-й день – Собор новомучеників, у Бутові постраждалих (перехідне)

Преподобномучениця Євдокія народилася 17 серпня 1884 року в місті Воскресенську Звенигородського повіту Московської губернії в сім’ї міщанина Петра Кузьмінова. Після відкриття 1909 року в Москві Марфо-Маріїнської обителі, яку очолила велика княгиня Єлизавета Федорівна, Євдокія вступила в обитель і несла в ній послух сестри милосердя. Коли обитель було закрито, вона повернулася на батьківщину. За перебування в Марфо-Маріїнській обителі влада позбавила її громадянських прав. У 1934 році Євдокія подала заяву про поновлення її в правах, але отримала відмову.
Під час гонінь на Церкву наприкінці тридцятих років сусіди по вулиці, де мешкала Євдокія, на вимогу співробітників НКВС підписали проти неї лжесвідчення, в яких, зокрема, повідомлялося, що вона начебто говорила: “Ув’язнених у таборах змушують працювати день і ніч, по пояс стояти у воді, хліба їм дають по двісті грамів, люди помирають сотнями від голоду і холоду — ось вам демократія і сталінська конституція, а людей заарештовують більше, ніж коли б то не було”. На підставі таких свідчень, а також того, що вона, на думку НКВС, є “затятою церковницею”, було ухвалено рішення про її арешт. 19 січня 1938 року Євдокію заарештували й ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві.
Допити почалися того ж дня.
Допити тривали протягом двох діб, супроводжуючись погрозами. Але на всі зусилля слідчих змусити Євдокію визнати себе винною вона відповідала незмінно: “Не визнаю”.
26 січня 1938 року трійка НКВС засудила її до розстрілу. Послушниця Євдокія Кузьмінова була розстріляна 5 лютого 1938 року і похована в невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.