Преподобномучениця Олександра Самойлова

Місяця березня на 9-й день.

Преподобномучениця Олександра народилася 22 квітня 1882 року в селі Гридневе Гжатського повіту Смоленської губернії в сім’ї благочестивих селян Микити і Євдокії Самойлових. Брат і сестра Микити Самойлова прийняли чернецтво. Олександра закінчила сільську школу і, коли їй виповнилося п’ятнадцять років, вступила до Спасо-Бородинського монастиря Московської губернії. У 1919 році монастир було перетворено на комуну, і в цій якості він проіснував до 1931 року, коли безбожна влада знищила і ті монастирі, що існували під виглядом трудових артілей і комун. Інокиня Олександра повернулася на батьківщину. Батька вже не було в живих, і вона жила разом із матір’ю Євдокією Іванівною. Жили вони скромно, займалися селянським господарством, Олександра виконувала чернече правило і співала на криласі в церкві.

У 1937 році безбожна влада ухвалила рішення про арешт і знищення всіх священно- і церковнослужителів і ченців, і 27 січня 1938 року черницю Олександру заарештували та помістили в можайську в’язницю. Як лжесвідка було допитано помічника секретаря місцевого партійного осередку, який представив вчинки і слова черниці в безглуздому і перебільшеному вигляді, заявивши, що та нібито говорила жінкам-односельчанкам: “У грудні 1937 року відбуватимуться вибори у Верховну Раду, і будуть роздавати листівки, і будете голосувати за антихристів. Ви не відійшли ще зовсім від Господа Бога, схаменіться й утримайтеся від антихристової спокуси, утримуйте й інших, за це вас і Бог не залишить, і віддасть вам Царство Боже. Ваше Царство не на землі, де антихристове царство, ваше Царство на небесах”. Далі секретар показав, що в день виборів до Верховної Ради, 12 грудня, Олександра на вибори не з’явилася, і до неї додому прийшли члени комісії з виборів і запитали, чому вона не йде голосувати. Та відповіла: “Я хвора і йти на вибори не можу”. Їй запропонували довезти її на коні, а потім привезти назад, але вона на це відповіла: “Все одно я голосувати за антихристів не піду, я краще жива в могилу ляжу і помру”. І вона нібито одягла білу сукню, лягла в ліжко, схрестила на грудях руки і на голосування не пішла.
Викликавши Олександру на допит, слідчий запитав її:
– У листопаді 1937 року ви займалися читанням релігійної літератури серед жінок?
– Релігійну літературу я читаю тільки сама, тим, хто приходить, я ніколи не читала релігійної літератури.

– 12 грудня 1937 року, у день виборів до Верховної Ради, з якої причини ви не з’явилися на голосування?
– У день виборів до Верховної Ради я не прийшла на голосування через свої релігійні переконання.
– Слідством встановлено, що ви висловлювали контрреволюційні переконання, спрямовані на зрив виборів до Верховної Ради.
– Жодних контрреволюційних переконань я не висловлювала.
– Слідство має дані, що ви заявили членам комісії з виборів до Верховної Ради, що за антихристів голосувати не будете.
– Я нікому не говорила, що за антихристів голосувати не буду; участі в голосуванні я не брала, але з якої причини, я сказати не можу. Винною себе в поширенні контрреволюційних переконань я не визнаю.
15 березня 1938 року трійка НКВС засудила інокиню Олександру до розстрілу. Черницю Олександру (Самойлову) було розстріляно 22 березня 1938 року, її поховали в загальній невідомій могилі на полігоні Бутово під Москвою.