Преподобномучениця Михаїла (Іванова), схимонахиня

Місяця вересня на 28-й день

Преподобномучениця Михаїла (в миру Марфа Іванівна Іванова) народилася 1867 року в селі Іваніно Рузського повіту Московської губернії в селянській родині. В юності вона вступила в Казанський Головінський монастир, заснований при селі Головіно 1876 року московським купцем Микитою Гнатовичем Сидоровим. На початку ХХ століття тут трудилося понад сто сімдесят черниць і послушниць. Після приходу до влади войовничих безбожників монастир було закрито, а на його місці влаштовано санаторій; але черниці не покинули стін обителі. Послушниця Марфа залишилася жити в селі Головине, молитися ходила в колишній монастирський храм і працювала посудомийкою в санаторії. Таким чином вона прожила тут п’ять років, поки начальство не почало звільняти з санаторію послушниць і черниць, і багатьом із них довелося розселитися в найближчих селах або переїхати до Москви.
Духовним батьком Марфи в той час, як і багатьох інших послушниць і черниць Головінського монастиря, був архімандрит Амвросій (Астахов), який після закриття монастирів оселився в селі Аксіньїно Красногорського району Московської області. На початку тридцятих років він постриг Марфу Іванівну в схиму з нареченням їй імені Михайла. Вона вже мала досвід чернечого життя і стала суворою і благочестивою черницею, і серед вірян незабаром стала відома своїм праведним життям.
Схимонахиня Михаїла була заарештована 26 серпня 1937 року під час настання найбільш запеклих гонінь на Руську Православну Церкву і через кілька днів допитана.
Схимонахиню Михаїлу звинуватили в прийомі на своїй квартирі вірян, в участі в чернечих постригах і в богослужіннях на квартирі. 8 жовтня 1937 року трійка НКВС засудила схимонахиню Михайлу до розстрілу. Схимонахиня Михаїла (Іванова) була розстріляна 11 жовтня 1937 року на полігоні Бутове під Москвою і похована в безвісній спільній могилі.