Преподобномучениця Марія Мамонтова-Шашина

Місяця вересня на 19-й день

Преподобномучениця Марія народилася 1890 року в селі Дєдінове Зарайського повіту Рязанської губернії в сім’ї селянина Івана Шашина. Дівчинка закінчила сільську школу. Після смерті батька вона влаштувалася працювати за наймом, а 1914 року пішла трудитися послушницею в Количевський жіночий монастир, присвячений Казанській іконі Божої Матері, який розташовувався за 18 верст від міста Єгор’євська.
Безбожна влада 1920 року закрила монастир. Разом з іншими сестрами вона оселилася в рідному селі. Основним заняттям її було шити ковдри. Під час богослужіння вона співала на криласі, а також на прохання вірян читала Псалтир за покійними.
Влада 1930 року мала намір закрити в селі храм, оскільки громада не могла виплатити великий податок. Монастирські сестри обійшли двори сусідніх сіл і зібрали необхідну суму, а також їздили до Москви клопотатися про те, щоб церкву не закрили. Частину сестер було заарештовано 1930 року.
1 червня 1931 року послушницю Марію заарештували й ув’язнили в Рязанську в’язницю, а 16 червня допитали. Слідчий розпитав її про життя в монастирі, чим вона займалася після закриття обителі, поцікавився, чи був багатий монастир і які в ньому були святині. “У справі показати нічого не можу, – відповідала послушниця. – Монастир, у якому я жила, вважався багатим, оскільки мав землю і ліс. З ікон чудотворних у нас була Казанська ікона Божої Матері”.
Слідчий так писав про провину послушниці Марії: “У селі Дєдінове проживають черниці Добрякова Валерія і Шашина Марія, які мають між собою організованість і дружбу, перебуваючи весь час на службі в церкві, через жінок, які збираються до них, збирали гроші з селян для служителів культу, на сплату податків, тим самим викликали різке невдоволення селян щодо існуючих порядків. Ці ж черниці, коли громадські організації торік поставили на обговорення питання про закриття церкви, активно повели агітацію проти цього рішення, внаслідок чого селяни церкву закривати не погодилися”.
Трійка ОДПУ 28 червня 1931 року засудила послушницю Марію до трьох років ув’язнення у виправно-трудовий табір. Етапом її відправили до Казахстану в місто Акмолинськ, де вона пробула до серпня 1934 року.
Після повернення на батьківщину послушниця Марія була обрана членом церковної ради. У 1936 році влада влаштувала в церкві склад. Як показав згодом секретар сільради, послушниця Марія серед колгоспників говорила: “Ось, відібрали в нас православних останню розраду, де ж ми повинні тепер молитися, хіба в радянської влади іншого приміщення не було під склад, окрім як церква?”
Інший свідок розповідав, що чув, як послушниця Марія сварила сталінську конституцію, кажучи: “Ось конституція пише, що всім надано однакові права, а спробуй що-небудь скажи, тебе одразу заарештують, де ж тут свобода слова?”, а під час збирання сіна серед жінок говорила: “Як вам не соромно, що ви відмовляєтеся геть від Церкви, до храму перестали ходити навіть у престольні свята, за це вам прийде Боже покарання”.
Під час масових гонінь на Російську Православну Церкву 24 вересня 1937 року її заарештували й помістили до Рязанської в’язниці. 25 вересня відбувся допит.
13 жовтня 1937 року трійка НКВС засудила послушницю Марію до восьми років ув’язнення у виправно-трудовий табір. Етапом її відправили спочатку в Бутирську в’язницю в Москві, а потім у Бамлаг НКВС.
Послушниця Марія (Мамонтова-Шашина) померла в таборі 2 жовтня 1938 року і похована в безвісній могилі.