Житія святих,  Вересень

Преподобномучениця Ірина Фролова, послушниця

Місяця вересня в 17-й день

Преподобномучениця Ірина народилася 1899 року в селі Левино Мединського повіту Калузької губернії в сім’ї селянина Федора Фролова. До 25 років вона проживала з батьками і займалася сільським господарством.
У 1924 році вона вступила послушницею в Спасо-Бородинський жіночий монастир Можайського повіту Московської губернії. Після скасування монастиря послушниця Ірина залишилася працювати в Бородінській сільськогосподарській комуні, яку утворили сестри на території закритої обителі.
Наприкінці 1920-х років влада ухвалила рішення розігнати всі трудові комуни, організовані при монастирях. 1928 року, коли влада розпускала Бородінську монастирську комуну, черниці доручили послушниці Ірині не йти з монастиря, а жити в ньому, ніби стерегти монастир. Будучи глибоко церковною людиною, послушниця Ірина прийняла цей послух. Усі сестри розселилися в довколишніх селищах, влаштувавшись при храмах псаломщицями або сторожами. Крадькома деякі черниці приносили їй продукти, але оскільки всі жили у великій скруті, то допомога ця була вельми мізерною і недостатньою.
Один свідок згодом розповів на слідстві про послушницю Ірину, що коли її “спробували виселити з квартири, то вона з однією іконкою залізла на горище і там жила. Під час виселення з горища вона з однією іконкою перебралася взимку в абсолютно холодний сарай і, незважаючи на такі поневіряння, все-таки жила в монастирі до арешту та інформувала черниць і священика Бородінського монастиря про стан монастиря й комуни, про всі негаразди і випадки. При зверненні до неї членів правління та інших Фролова нічого ніколи не відповідала і не хотіла відповідати”.
Замість колишньої трудової громади влада організувала нову – з місцевих селян, але в неї Ірина не вступила. Кілька разів її ловили і виганяли, але щоразу вона знову поверталася назад. Бачачи її непохитність, послушницю Ірину залишили в спокої, а іноді навіть стали доручати якусь роботу, за яку давали їй продукти або гроші. Якщо за них треба було розписуватися, послушниця Ірина відмовлялася, щиро вважаючи, що оскільки держава переслідувала православну віру і Церкву, тобто перейнялася антихристовим духом, то ставити свій підпис під будь-якими документами цієї держави – значить брати участь у її антицерковній діяльності.
19 травня 1931 року влада заарештувала послушницю Ірину, а разом із нею ще 14 черниць і священика Бородінського монастиря, звинувативши їх у спротиві заходам радянської влади на селі. Усіх їх було ув’язнено до Можайської в’язниці.
24 травня слідчий викликав її на допит, де висунув обвинувачення “в антирадянській діяльності та поширенні чуток про війну”. Давати будь-які свідчення, підписувати протокол допиту та інші документи послушниця Ірина навідріз відмовилася.
10 червня 1931 року трійка ОДПУ засудила послушницю Ірину до трьох років ув’язнення у виправно-трудовий табір. Перебуваючи в Можайській в’язниці, Ірина захворіла на туберкульоз легенів, тому її помістили в тюремну лікарню.
30 вересня 1931 року послушниця Ірина (Фролова) померла в лікарні і була похована в безвісній могилі.

Знайшли помилку