Преподобномучениця Дарія Зайцева, послушниця

Місяця березня на 1-й день.

Преподобномучениця Дарія народилася 1870 року в селі Богослово Рязанського повіту Рязанської губернії в сім’ї селянина Петра Зайцева. Коли Дарії виповнилося дев’ятнадцять років, вона вступила послушницею в Борисоглібський Аносин монастир Звенигородського повіту Московської губернії. У 1928 році обитель закрили, і вона переїхала в село Холми Істринського району Московської області, де в той час жило багато черниць із закритих радянською владою монастирів. У селі Холми вона оселилася в сторожці при Знам’янській церкві та допомагала в храмі; 1934 року Дар’я Петрівна була обрана старостою храму.

Під час гоніння на  Православну Церкву – в 1937 році в Істринський відділ НКВС надійшов донос, що в селі Холми проживає насельниця одного із закритих монастирів, яка продає на залізничній станції лампадну олію і Богоявленську воду; той, хто доносив, вимагав звернути увагу співробітників НКВС на таке, як він висловився, неподобство.
У лютому 1938 року було допитано чергових свідків, які показали, що послушниця Дарина веде серед населення розмови про те, що потрібно більше молитися Богу, що Господь покарає більшовиків за те, що вони руйнують віру.
3 березня 1938 року послушницю Дарину було заарештовано, і спочатку вона перебувала в камері попереднього ув’язнення при міліції міста Істри, де і відбувся перший допит. Через брак необхідної кількості співробітників НКВС для широкомасштабної операції з арешту сотень тисяч людей Дарину Петрівну допитав співробітник карного розшуку, який зажадав розповісти про контрреволюційну агітацію, яку вона проводила серед населення села Холми.
Дар’я Петрівна відповіла, що радянською владою вона незадоволена, що за царського уряду жилося незрівнянно краще, що після приходу до влади комуністів стало жити гірше, православних гноблять, саджають у в’язниці священиків, дияконів, черниць. На цей випадок вона вже приготувала собі речі й очікувала, коли її заарештують. Узимку 1937 року до неї справді приходили в церковну сторожку жінки, і вона вела розмову, але без усякої злості, що треба більше молитися Богові й просити, щоб Господь допоміг позбутися цієї влади й послав іншу. Влада жене селян і православних, і вона готова померти за віру і за батюшку-царя, а крім того, не заперечує, що була розмова про війну, що прийдуть інші держави і позбавлять від цієї влади. Вона підтвердила слідчому, що незадоволена існуючим ладом, але єдино тому, що закривають храми й улаштовують гоніння на православних, – із цієї причини вона змиритися з існуючим ладом не може, і якщо це контрреволюційна діяльність, то її вона за собою визнає.
8 березня 1938 року трійка НКВС засудила послушницю до розстрілу, і вона була переведена в Таганську в’язницю в Москві. Послушницю Дарину Зайцеву розстріляли 14 березня 1938 року і поховали в невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.

Тропарі, кондаки, молитви та величання