Преподобномучениця Августа (Защук)

Місяця грудня на 26-й день

Преподобномучениця Августа (в миру Лідія Василівна Защук, уродженка Казнакова) народилася 1871 року в Санкт-Петербурзі в дворянській родині. Батько служив таємним радником і упокоївся, коли Ліді було шість років. У сім’ї було 12 дітей, трьох малолітніх немолодій вдові довелося піднімати самій. Грошей не було, родовий маєток занепав, але матері вдалося влаштувати Лідочку в сьомий клас Смольного інституту. Дівчинка була зі слабким здоров’ям, але дуже здібною, гарно вчилася і завдяки цьому була переведена на безплатне утримання та навчання, бо мати не могла платити за неї.

Закінчивши інститут, Лідія з матір’ю поїхала на два роки до діда у Тверську губернію, потім повернулася до столиці і через два роки вийшла заміж за офіцера. Дітей у подружжя не було, через десять із половиною років вони розлучилися, і Лідія Василівна залишилася без засобів до існування. Вона влаштувалася на Адміралтейський суднобудівний завод молодшим діловодом і перекладачем, потім службовцем у Міській думі, деякий час пожила за кордоном.

До початку революції віра її настільки зміцніла, що з’явилися думки про прийняття чернецтва. Лідія Василівна вирушила в Оптину пустинь, де півтора року працювала лічильником з видачі хліба в племгоспі, під виглядом якого продовжувала існувати обитель, а потім трудилася в оптинському музеї, з червня 1920 року – завідувачкою. У 1928 році музей реорганізували, а потім і закрили, завідувачку звільнили. Лідія Василівна перебралася в Козельськ, де заробляла на життя приватними уроками німецької та французької мов.

Уперше її заарештували 17 червня 1927 року, два тижні допитували, потім звільнили під підписку про невиїзд і засудили до 3 років заслання із забороною проживання в семи великих містах СРСР. Після заслання Лідія Василівна жила в Тулі, потім у Бєлєві, де її постригли в чернецтво з ім’ям Августа, пізніше постригли в схиму і призначили ігуменею нелегального жіночого монастиря. Ця подвижниця пережила шістнадцять арештів і вісім разів по два тижні тюремного ув’язнення, маючи характеристику від влади – “релігійна до крайньої фанатичності”.

Востаннє її заарештували 16 грудня 1937 року разом із двадцятьма вірянами й відправили до Тули. Майже безперервний допит із тортурами тривав 16 діб, від надання свідчень мати Августа категорично відмовилася. Її засудили до розстрілу за організацію жіночого монастиря і контрреволюційну діяльність, стратили 8 січня 1938 року на 162-му км Сімферопольського шосе під Тулою і поховали в братській могилі. На місці страти встановлено каплицю.

Прославлена визначенням Священного Синоду Русской Православной Церкви від 26 грудня 2001 року.

Преподобномучениця Августа зарахована до лику святих новомучеників і сповідників Руських 26 грудня 2001 року визначенням Священного Синоду Руської Православної Церкви.