Преподобномучениця Анна Макандіна

Місяця лютого на 1-й день.

Преподобномучениця Анна народилася 5 листопада 1892 року в селі Костянтинове Олександрівського повіту Володимирської губернії в сім’ї селянина Олексія Макандіна. Анна закінчила сільську школу; 1914 року вона вступила послушницею в Олексіївський монастир у Москві, що розташовувався на Верхній Красносільській вулиці. В обителі вона виконувала послух на кухні. У 1924 році монастир був безбожною владою закритий, і послушниця Ганна оселилася разом із черницями монастиря на квартирі, де вони у своєму житті зберігали чернечі правила і статут, заробляючи на прожиток шиттям ковдр.

У 1930 році влада ухвалила рішення про арешт усіх насельників і насельниць закритих монастирів, і 28 грудня 1930 року послушницю Анну було заарештовано. На запитання слідчого про те, чи перебувала вона в політичних партіях, з ким живе і чим займається, послушниця Анна відповіла, що в політичних партіях не перебувала і не перебуває. Права голосу позбавлена як монастирська. Разом із нею мешкає її рідна сестра та ще три монастирські сестри. Усі вони займаються шиттям ковдр. “Квартиру, яку ми займаємо, ніхто не відвідував, – сказала вона. – Знайомства ні з ким не вели. Додати до свідчень нічого не можу”.
Після закінчення допиту слідчий оголосив Ганні Олексіївні, що вона притягується до відповідальності як обвинувачена в антирадянській агітації.
11 січня 1931 року було складено обвинувальний висновок у справі, в якому співробітник ОДПУ написав: “Притягнуті у даній справі обвинувачені, колишні ченці ліквідованих монастирів і подвір’їв… живучи скупченнями, займалися активною антирадянською діяльністю, що виражається в організації нелегальних антирадянських “братств” і “сестринств”, наданні допомоги засланим однодумцям… антирадянській агітації про релігійні гоніння, що чиняться радянською владою, і поширенні всіляких провокаційних чуток серед населення; квартири їхні були притулком для всякого роду контрреволюційного елемента”.
Особлива Нарада при Колегії ОДПУ засудила послушницю Анну до трьох років заслання в Архангельську область. У 1934 році, після закінчення заслання, вона повернулася на батьківщину в село Костянтинове.
22 лютого 1938 року Анну Олексіївну заарештували за звинуваченням “у поширенні провокаційних чуток про швидке падіння радянської влади” та ув’язнили спочатку у в’язниці в місті Загорську, а потім у Москві.
Лжесвідки показали, ніби вона говорила, що це Господь так карає: комуністи організували колгоспи, православних пограбували, і тепер вони працюють день і ніч задарма, все йде на користь комуністів – через те, що люди зреклися Бога і вірять антихристу. Православним краще кинути працювати і йти до церкви молитися Богу.
– Обвинувачена Макандіна, за що ви агітували населення в жовтні 1937 року? – запитав слідчий.
– У жовтні я працювала на поденній роботі. Я згадую випадок, коли ми, разом кілька людей, ішли з роботи додому. Розмова була про те, що в колгоспах стало жити краще, що радянська влада дала колгоспникам щасливе життя. Це була приватна бесіда, але проти радянської влади я ніколи не говорила.
– Обвинувачена Макандіна, ви визнаєте себе винною в антирадянській агітації, яку вели в грудні 1937 року серед колгоспників?
– У грудні я працювала разом з іншими. Ми рубали капусту. Розмова була про війну. Я говорила, що на нас іде японець, але оскільки радянська влада стала сильною, то війни не допустять; але що стосується розмов проти радянської влади, то я їх не вела.
– Обвинувачена Макандіна, що ви говорили в листопаді 1937 року колгоспникам, стоячи біля свого будинку?
– Я точно не пам’ятаю в якому місяці, але з колгоспниками ввечері біля мого будинку була розмова. Говорили, що тепер, проти царизму, стало жити всім краще, податки стали невеликі, усього стало більше. А крім цього нічого не говорили, а я більшу частину часу перебуваю вдома.
– Обвинувачена Макандіна, чи визнаєте ви себе винною в тому, що опошляєте вождів партії та уряду?
– Я до радянської влади вороже не налаштована, я задоволена радянською владою… і винною себе в антирадянській агітації не визнаю.
На цьому допити було закінчено. 8 березня 1938 року трійка НКВС засудила Анну до розстрілу. Послушниця Ганна Макандіна була розстріляна 14 березня 1938 року і похована в загальній невідомій могилі на полігоні Бутово під Москвою.

Тропарі, кондаки, молитви та величання