Преподобномученик Євстратій печерський
Місяця вересня на 28-й день
Євстратій був родом з міста Києва. Він забажав зодягнутися в ту Божу зброю, яка належить іночеському образу. Він роздав майно своє бідним, частину ж залишив рідним, щоб роздали після нього. Отже, перебуваючи в зубожінні від свого багатства, став іноком Печерського монастиря.
І почав він по-Божому воювати під прапором Христа, Який прийняв заради нас приниження, перемагаючи мечем духовним, тобто голосом молитви і гладом великого утримання, не тільки плоть свою, але і ворогів безтілесних, упокорюючи їх і поневолюючи смиренням своїм і послухом.
Знаючи ж перш за все, що людина була переможена першим гріхом через нестримання — процвітав святий в утриманні і великому пості, і тому названий був посником.
Коли попущенням Божим прийшов на Руську землю злочестивий Боняк з безліччю половців і полонив її, тоді і святий Євстратій, при вторгненні їх до Печерського монастиря, де багатьох було ними посічено мечами, був захоплений разом з іншими в полон і проданий в Грецьку землю в місто Корсунь одному єврею в числі інших п’ятдесяти християн.
Єврей цей почав примушувати полонених своїх відректися від Христа і погрожував тим, що опиралися, заморити їх в кайданах голодом. Але мужній чернець Євстратій, молячись, укріпляв і повчав всіх і так наставляв: «Браття, хто з вас хрестився і вірив у Христа, то не будьте зрадниками обітниці, даній при хрещенні. Христос відродив нас водою і Духом, Христос відкупив нас від прокляття Закону Своєю кров’ю (Гал. 3:13) і зробив нас спадкоємцями Свого Царства. Якщо живемо — житимемо для Господа; якщо помремо — помремо в Господі (Рим. 14:8) та тимчасовою смертю знайдемо вічне життя. Будемо наслідувачами Тому, Хто сказав: «Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання» (Флп. 1:21).
Укріплюючись словами преподобного, полонені вважали за краще померти від нестачі тимчасової їжі і пиття, ніж відлучитися від Христа, Який є Джерело вічного життя. Від голоду всі п’ятдесят чоловік померли — одні через три дні, інші — через чотири, деякі — через сім, найміцніші — через десять. Тільки один Євстратій, мучимий голодом вже 14 днів, залишався живим і неушкодженим, так як від юності звик до посту.
Єврей, бачачи, що чорноризець був причиною зникнення його грошей, заплачених за полонених, яких він сподівався привести в своє зловірування, задумав йому помститися.
Наближався день Воскресіння Христового. Єврей почав святкувати свою паску і глумився над святим Євстратієм так само, як його отці над Самим Господом нашим Ісусом Христом.
І як в давнину розіп’яли Христа, так і цей праведник був прибитий до хреста цим євреєм і друзями його і дякував за те Бога. Без пиття і їжі Євстратій продовжував жити вже 15-й день.
Єврей і інші друзі його паплюжили розп’ятого і говорили йому: «Вкуси нині, божевільний, законної паски, щоб залишитися живим і уникнути прокляття. Бо Мойсей передав нам закон, який прийняв від Бога і сказав в книгах своїх: «…повішений Боже прокляття» (Повт. 21:23)». Преподобний відповідав: «Великої благодаті сподобив мене днесь Господь. Він дарував мені милість постраждати за ім’я Його на хресті по образу Його хреста. Сподіваюся, що і мені скаже Він, як колись розбійникові: «…ти будеш зо Мною сьогодні в раю» (Лк. 23:43). Не потрібна мені паска ваша, не боюся клятви, бо «Пасха наша, Христос, заклан за нас» (1Кор. 5:7), Який розорив накладене за злочин закону і за древо прокляття і ввів в благословення життя древом хресним, на якому був прицвяхований, будучи життям всіх, як пророкував про те і Мойсей: «І буде життя твоє висіти на волоску перед тобою»(Повт. 28:66). Про свято ж Пасхи говорить Давид: «Це день, що його створив Господь, радіймо та тішмося в нім» (Пс. 117:24).
Але ти, що розіпнув мене, і всі твої євреї, сумуйте та плачте, бо спіткає вас помста за кров мою і кров інших, куплених вами християн. Ненавидить Господь суботи ваші і перемінив ваші свята в жалобу — і надійшов час убивства начальника вашого беззаконня».
Почувши це, єврей розпалився гнівом, схопив списа і простромив прицвяхованого. Тоді було видіння вогненної колісниці і вогненні коні, і вони несли на небо душу радісного переможного мученика, і було чути голос, що говорив грецькими словами: «Ось доблесний громадянин небесного граду!»
Тіло мученика єврей, знявши з хреста, кинув до моря. Вірні шукали там старанно святих мощей, але не знайшли. На розсуд же Божий, були знайдені вони в печері, де і донині спочивають нетлінно.
Передбачення же святого страждальця про те, що кров його буде відомщена, виповнилося негайно після страждання його. У той же день прийшов наказ від Грецького царя вигнати з області його всіх євреїв, відібравши у них майно, а його старших побити за мучення християн. Одним з перших був убитий мучитель блаженного Євстратія.
Багато євреїв, побачивши дива після кончини преподобного, увірували і хрестилися.
З XVII століття карти вказують мощі святого Євстратія в Ближніх печерах, де вони спочивають і нині. У 1638 році їм відповідав підпис: «Святий отець Євстратій. Даремно його люд посполитий якимось Симеоном Голубцем кличе. Чудотворець».
