...
Преподобномученик Тихон (Кречков), архімандрит p1e0dlad4p19gcl571c0npr86s13
Житія святих,  Липень

Преподобномученик Тихон (Кречков), архімандрит

Місяця липня на 20-й день

Преподобномученик Тихон (у миру Тимофій Ульянович Кречков) народився 1862 року в селі Плотава Реп’ївського повіту Воронезької губернії в селянській родині. Свого часу він вступив послушником в Олексіївський монастир у Воронежі, тут його постригли в чернецтво і висвятили в сан ієромонаха. Був призначений скарбником монастиря і всі сили віддавав його оздобленню, на багатьох іконах тривалий час зберігалися написи: споруджено утриманням ієромонаха Тихона. У 1924 році ієромонаха Тихона було возведено в сан ігумена, а через три роки – архімандрита.
У 1930 році внаслідок проведених під керівництвом Тучкова арештів було поміщено до в’язниці і розстріляно безліч священнослужителів по всій Росії. Архімандрит Тихон був заарештований разом із братією Олексіївського монастиря. Слідчий на допитах цікавився – куди їздив архімандрит Тихон і чи не вів він під час поїздок антирадянських бесід. Він відповідав: “Перебуваючи в сані архімандрита Олексіївського монастиря, я періодично виїжджав у села колишньої Воронезької губернії. Останнім часом я найбільше їздив у села: Ліски, Пісковатки, Щуче… На початку лютого цього року я був на поминках за померлим архієпископом Петром Звєрєвим у його келейника Серафима Колобкова. Близько двох тижнів тому я був на іменинах у архімандрита Ігнатія Бірюкова. Розмов як на поминках за архієпископом Петром Звєрєвим, так і на іменинах архімандрита Ігнатія про гоніння на релігію і про прихід антихриста не було. Коли я жив у селі Лисках, агітації, що прийшов антихрист, а з ним і останні часи, і що влада радянська – є влада антихриста, я не вів, і про це не було жодних розмов. У момент зняття хреста з Дівочого монастиря ні я, ні інші не говорили, що влада радянська – влада антихриста, а тому їй підкорятися не можна, грішно, що всі релігійні течії, що визнають владу, є також антихристові, що мати що-небудь із безбожниками – це значить розпинати Христа. У день обнесення мощей святителя Митрофана ні я, ні інші будь-хто з наших не говорили селянам, які приїжджали, що радянська влада хоче взяти змором усіх, хто протестує проти незаконних дій і душительства, не дає хліба, а відправляє все за кордон, не дає м’яса, грабує всіх селян. Будучи в селах, я розмов про гоніння на релігію, про пришестя антихриста і тому подібних не вів, але такі розмови серед селян були, коли і де, я не пам’ятаю тепер…”
На початку 1930 року архімандрита Тихона знову викликали на допит. На запитання слідчого він відповів: “Винним себе в пред’явленому мені обвинуваченні не визнаю”.

Разом із ним заарештували ієромонахів Георгія (Пожарова) і Косму (В’язнікова), священика Георгія Нікітіна та мирян Євфимія Гребенщикова і Петра В’язнікова. Винними в пред’явленому обвинуваченні вони себе не визнали. 14 липня 1930 року їм було пред’явлено постанову про закінчення слідства. 23 липня обвинувальний висновок було відправлено до Колегії ОДПУ. 28 липня Колегія розглянула “справу” і засудила обвинувачених до розстрілу.
Минули свята преподобного Серафима Саровського і пророка Іллі. Увечері 2 серпня обвинуваченим оголосили вирок. Потім їх завантажили в машину, щоб везти в околиці Воронежа і вчинити розправу. О десятій годині вечора того ж дня архімандрита Олексіївського монастиря Тихона (Кречкова), ієромонахів Георгія (Пожарова) і Косму (В’язнікова), священиків Іоанна Стебліна-Кам’янського, Сергія Гортинського, Феодора Яковлєва, Олександра Архангельського, Георгія Нікітіна та мирян Євфимія Гребінщиків і Петра В’язнікова було розстріляно.

Знайшли помилку