Преподобномученик Стефан (Кусков), ієромонах

Місяця вересня на 4-й день

Преподобномученик Стефан (у миру Степан Іванович Кусков) народився 10 грудня 1870 року в місті Вишньому Волочку Тверської губернії в сім’ї власника токарної майстерні. Закінчивши школу, Степан вступив до монастиря, де ніс послух півчого. У 1898 році він прийняв чернечий постриг.
Громадянська смута, що почалася після революції 1917 року, застала Степана в місті Петропавловську. Відрізаний від Тверської єпархії лінією фронту, він влаштувався в храмі псаломщиком. Місто захоплювали то червоні, то білі; деякі священики йшли з частинами білих, що відступали, інші приймали мученицьку кончину від рук більшовиків; священиків стало не вистачати, і ченця Стефана висвятили в сан ієромонаха. Після відходу білих із Петропавловська він перебрався спочатку на Кубань, а потім повернувся на батьківщину, до Тверської єпархії, де його скерували служити до храму села Микільського Білоомутовського району.
З плином часу влада дедалі посилювала переслідування вірян і духовенства. У 1934 році після Великодня о. Стефан за звичаєм ходив до храму. Стефан за звичаєм ходив по домівках віруючих селян із молебнями. До цього влада не заперечувала, але цього разу сільрада пригрозила священикові: якщо він ходитиме по домівках, вони заарештують його.
У 1936 році радянська влада почала нове гоніння, спрямоване суто проти Православної Церкви. Багато архієреїв і духовенство було позбавлено реєстрації, і тим самим їм було заборонено служити в храмах під загрозою негайного арешту. Втратив місце в храмі й о. Стефан.
Він був заарештований одним із перших після того, як держава ухвалила рішення про винищення православних священиків. Наступного дня після його арешту, 7 серпня 1937 року, слідчий допитав господиню будинку, у якої о. Стефан винаймав кімнату. Стефан знімав кімнату. Вона сказала, що чула від священика, як він скаржився на сучасне життя, кажучи, що влада знущається над народом, змушуючи його працювати день і ніч, гірше, ніж на панщині.
Другим і останнім як свідка було допитано голову сільради, на території якої розташовувався храм, де служив о. Стефан. Стефан. Той показав, що о. Стефан ходив по домівках у релігійні свята, хоча йому це робити було заборонено; невідомо, що він говорив, відвідуючи селян, але можна припустити, що він вів серед них антирадянську агітацію, оскільки політичні кампанії в селі вдається проводити з великими труднощами.
Після цього слідчий допитав священика.
– Слідству відомо, що ви вели контрреволюційну діяльність, збуджували віруючих проти радянської влади, – сказав він.
– Контрреволюційною діяльністю я не займався, – відповів священик.
– Слідство має матеріали, що ви ходили по дворах населення під виглядом здійснення релігійних обрядів і вели антирадянську агітацію про швидку війну і падіння радянської влади.
– По дворах віруючих я дійсно ходив для здійснення релігійних обрядів, за що мене голова сільради затримав і заборонив ходити, але агітації проти радянської влади я не вів і в цьому винним себе не визнаю.
– Слідство має дані, що ви знаєте про наявність контрреволюційної організації, керованої колишніми поміщиками. Пропоную дати з цього питання відверті свідчення.
– Відомості про наявність контрреволюційної організації мені невідомі, а також ніяких поміщиків я не знаю.
Того ж дня слідчий склав обвинувальний висновок, у якому писав, що священик “веде повстанську агітацію, систематично веде антирадянську агітацію серед колгоспників про швидку війну і загибель радянської влади”.
13 вересня Трійка НКВС засудила ієромонаха Стефана до розстрілу. Він був розстріляний 17 вересня 1937 року.
Зарахований до лику святих Новомучеників і Сповідників Російських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року для загальноцерковного шанування.