Житія святих,  Квітень

Преподобномученик Сергій Крестников, послушник

День пам'яті (н. ст.)

У неділю, найближчу до 25 січня, – Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця січня на 29-й день / квітня на 12-й день / у неділю перед 26 серпня – Собор Московських святих (перехідне) / листопада на 27-й день – Собор новомучеників і сповідників Радонезьких

Преподобномученик Сергій (Сергій Олександрович Крестников) народився 1 липня 1893 року в місті Москві. Закінчивши школу, він 1905 року вступив до Московського Покровського монастиря і до 1915 року співав тут у хорі. Потім протягом двох років співав у хорах московських церков і, зробивши за цей час свій остаточний вибір, вступив у 1918 році послушником у Троїце-Сергієву лавру; тут він прожив до закриття обителі в 1922 році. Після цього він співав у хорі П’ятницької церкви в Сергієвому Посаді, а в 1928 році став служити псаломщиком у храмі на Кукуївському кладовищі, де був похований старець Зосимової пустелі ієросхимонах Алексій (Соловйов). Тут послушник Сергій був і псаломщиком, і сторожем, і головою церковної ради.

У 1935 році співробітники НКВС заарештували колишніх насельників Лаври, які жили в квартирах Посада, і священників, котрі служили в міських храмах. 21 жовтня 1935 року послушника Сергія заарештували й ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві. Почалися допити свідків і обвинувачених. Деякі обвинувачені та свідки показали, ніби Сергій Хрестников говорив, що церковнослужителів замучили податками, що радянська влада “поставила своїм завданням ліквідувати всі православні церкви в Росії, тому ми бачимо на кожному кроці руйнування церков проти бажання вірян; роблять це євреї, які сидять при владі”.

Слідчий запитав послушника Сергія, які бесіди велися серед ченців, на що той відповів, що бесіди ведуть на релігійно-духовні теми: одні вважають, що вже настали часи антихриста і з цієї причини посилюються гоніння й переслідування за релігійні переконання; але він вважає інакше – що всі переживають нині час переддня приходу антихриста.

– Як ви реагували на закриття церков? – запитав його слідчий.

– Радянська влада закриває церкви без згоди вірян і робить це неправильно, а також ні за що висилає духовенство, позбавляючи його нормального життя.

– Ви висловлювали невдоволення радянською владою навколишнім особам?

– Я радянською владою незадоволений, тому що вона силоміць, без згоди вірян закриває церкви, ні за що висилає духовенство і вірян.

– Чи визнаєте ви себе винним у пред’явленому вам обвинуваченні?

– Я налаштований антирадянськи, тому що радянська влада організувала гоніння на релігію, висилає ні за що вірян, без згоди вірян закриває церкви, – повторив послушник.

На цьому допити було закінчено, і 5 січня 1936 року закінчилося і саме слідство. Послушника Сергія обвинуватили в тому, що нібито він “був учасником контрреволюційного угруповання, серед навколишніх осіб поширював контрреволюційні неправдиві чутки про нібито проведене гоніння на вірян у СРСР, у контрреволюційних цілях прославляв могилу «старця Олексія”, розпускав неправдиві чутки «про чудесні зцілення на могилі старця», читав і поширював контрреволюційну антисемітську літературу”.

8 січня 1936 року Особлива нарада при НКВС засудила послушника Сергія до п’яти років виправно-трудових таборів, і його відправили до Уххтимсько-Печорського табору в місто Чіб’ю. В ув’язненні він опинився в той час, коли знову піднялася хвиля гонінь на Православну Церкву, яка цього разу не оминула й тих, хто вже перебував у таборах та в’язницях, і 21 січня 1938 року послушника Сергія знову заарештували за звинуваченням в антирадянській агітації та ув’язнили до слідчого ізолятора в Чіб’ю.

– Чи визнаєте себе винним у пред’явленому вам обвинуваченні? – запитав його слідчий.

– Винним себе не визнаю. Я говорив ув’язненим, що в таборі жити важко. Більше показати нічого не можу.

15 березня 1938 року трійка НКВС засудила послушника Сергія до розстрілу. Послушника Сергія Крестникова було розстріляно 25 квітня 1938 року, його поховали в загальній безвісній могилі.

Знайшли помилку