Преподобномученик Матфей (Померанцев), архімандрит

Місяця серпня на 14-й день

Преподобномученик Матфей (у миру — Померанцев Михайло Володимирович) народився 28 травня 1881 року у сім’ї священика села Толмачово Брянського повіту Орловської губернії. Початкову освіту здобув у 2-му Орловському духовному училищі, яке закінчив за I розрядом у 1896 р. Потім продовжив навчання в Орловській духовній семінарії, яку також закінчив з відзнакою у 1902 р. Після семінарії Михайло стає студентом Київської Духовної Академії (1902-1906). Рішенням Вченої Ради КДА від 1906 року, після успішного захисту дисертації на тему: «Касающиеся церковного устройства постановления Вселенских Соборов и значение этих постановлений для последующей жизни Церкви», отримав вчений ступінь кандидата богослов’я.

У 1906 році Михайло призначений на посаду викладача та завідувача бібліотеки Орловської духовної семінарії. З лютого 1908 р. кілька місяців працював викладачем арифметики та геометрії Орловського жіночого єпархіального училища, потім продовжив своє служіння у Саратовській губернії на посаді помічника наглядача Камишинського духовного училища. З 3 вересня 1911 р. — викладач основного та морального богослов’я в Олонецькій духовній семінарії (м. Петрозаводськ, Олонецька губернія). У 1911 році указом обер-прокурора звільнений з посади за власним бажанням.

29 вересня 1911 р. зарахований послушником до Києво-Печерської Лаври. У листопаді цього року намісник Лаври архімандрит Амвросій (Булгаков) постригає Михайла Померанцева у чернецтво з ім’ям Матфей. Невдовзі приймає священний сан. З 8 грудня 1911 р. стає завідувачем Лаврського 2-класного училища.

20 березня 1914 р. переведений на посаду помічника наглядача Осташківського духовного училища Тверської губернії, а через два роки стає доглядачем вищезгаданого навчального закладу. 8 лютого 1917 року ієромонаха Матфея (Померанцева) призначено на посаду ректора Пермської духовної семінарії зі зведенням у сан архімандрита.

На Помісному Соборі 1917-1918 р.р. був присутній як представник від чернецтва. Згідно із спогадами учасників соборного засідання, отець Матфей був одним із найактивніших його членів. Він виступав за відновлення Патріаршества, зміцнення позицій церковної ієрархії. Був одним із співавторів багатьох документів і постанов, прийнятих на Соборі, наприклад, постанов, що стосуються становища духовних навчальних закладів, чернецтва, питань християнського шлюбу та можливих причин його розірвання, парафіяльного статуту тощо. Був також членом Комісії, яка розглядала питання про переслідування Церкви, які проводила радянська держава.

Архімандритові Матфею також належить авторство документа, в якому йшлося про необхідність протидії такому явищу як «церковний більшовизм», тобто діяльності тих людей, які за підтримки радянської влади виступали проти законної церковної ієрархії. Рішенням присутніх на Соборі було складено документ під назвою «О мероприятиях к прекращению нестроений церковной жизни», згідно з яким священнослужителів, справедливо звинувачених у подібних діяннях, слід забороняти у служінні, а мирян — відлучати від Церкви, оскільки така діяльність сприяє здійсненню страшних гонінь на Церкву .

Коли членам Собору стало відомо про мученицьку кончину Київського Митрополита Володимира (Богоявленського, 1918), архім. Матфея було призначено одним із учасників розслідування цього страшного злочину, для чого було уповноважено на поїздку до Києва для збору необхідних відомостей про загибель ієрарха. Результати даного розслідування отець Матфей представив Собору 18 серпня 1918 року на його закритому засіданні.

Як людина, яка мала досвід розслідування злочинів, скоєних проти церковної ієрархії, архім. Матфей виявляє бажання приєднатися до роботи Комісії, яка розслідувала обставини вбивства Пермського архієпископа Андроніка (Никольського, +1918), з яким він був особисто знайомий ще з часів несення ним церковної послуху як ректор Пермської семінарії. Про таке рішення архім. Матфей повідомив членам Собору і попросив їх дозволу на поїздку до Пермі для зборів слідчих матеріалів. Для цієї справи до Пермі були надіслані такі особи: Чернігівський архієпископ Василій (Богоявленський, 1918), і московський місіонер Олексій Звєрєв. На розслідування цієї справи навіть було надано дозвіл державної влади, а членам слідчої групи для поїздки до Пермі виділено окремий вагон. Трохи згодом, отримавши дозвіл від Собору, до них приєднався і архім. Матфей.

27 серпня 1918 року, повертаючись поїздом назад до Москви після проведеного розслідування, десь між містами Перм та Вятка (нині Кіров) поїзд було зупинений червоноармійцями. Усіх членів слідчої комісії було виведено з вагону та розстріляно на місці без суду та слідства (згідно з іншою версією, вони були заколоті шашками), а тіла кинуті в р. Каму. Незабаром останки були вилучені віруючими та поховані за християнським звичаєм. Отцю Матфею на той час було 38 років. Усі матеріали розслідування, і навіть кошти, зібрані у Пермі потреб Собору, були викрадені. Щоб припинити паломництво віруючих на місце поховання, рішенням влади, тіла розстріляних були ексгумовані та спалені.

Канонізований Архієрейським Собором РПЦЗ у 1981 р., а також Ювілейним Архієрейським Собором 2000 р. у лиці преподобномучеників. Вшановується у Соборі святих Пермської митрополії, а також у Соборі святих Київської духовної академії.