Преподобномученик Мардарій (Ісаєв)

Місяця березня на 5-й день

Преподобномученик Мардарій (в миру Михайло Ісаєв) народився 1886 року в селі Савостіно Старицького повіту Тверської губернії в сім’ї селян. Закінчив сільську школу і 1921 року вступив до Тверського Жовтикового монастиря.

У 1922 році його постригли в чернецтво з ім’ям Мардарій, 1924 року висвятили на ієродиякона, а 1925-го – на ієромонаха. Направили отця Мардарія служити в храм у село Федорицьке Мологського району Ярославської області, а в 1929 році перевели в село Деревеньки Углицького району, де він проживав у лазні на околиці села. Отець Мардарій вів вельми аскетичний спосіб життя, поєднуючи його з самовідданим пастирським служінням, надавав матеріальну допомогу заарештованим священнослужителям. Бачачи в отці Мардарії подвижника, до нього в храм стали стікатися люди. Він став готуватися до арешту і триматися обережно, щоб не дати приводу до звинувачення.

У лютому 1933 року отець Мардарій був заарештований, у червні переведений до в’язниці в місто Углич. Віряни стали клопотати про звільнення пастиря, і ієромонаха Мардарія відпустили під розписку, що він покине Углицький район. Батюшка поїхав до Рибінська.

Влітку 1935 року ієромонаха Мардарія призначили на служіння в храм у село Юр’ївське Мишкінського району Ярославської області, де 9 січня 1937 року його знову заарештували та помістили в Углицьку в’язницю. Звинуватили його в антирадянській агітації та поширенні серед населення провокаційних чуток, у зриві колгоспних робіт, поширенні церковної літератури антирадянського змісту. Ієромонаха Мардарія було засуджено до розстрілу і страчено 18 березня 1938 року. Похований преподобномученик у спільній безвісній могилі.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.