Преподобномученик Лев (Єгоров), архімандрит

Місяця вересня на 7-й день

Преподобномученик архімандрит Лев (Єгоров) народився 1898 року в Новгородській губернії. Батько його був власником артілі ломових візників, після смерті батьків його з двома братами виховував дядько – завідувач Олександро-Невським ринком у Санкт-Петербурзі. Один із братів (Гурій) став згодом митрополитом: Мінським, потім – Ленінградським, і нарешті – Сімферопольським. Майбутній архімандрит Лев, а в миру Леонід Єгоров, закінчив історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету і вступив до Санкт-Петербурзької Духовної Академії, в якій провчився до 1918 року, навесні якого Академію було закрито. Чернечий постриг брати Єгорови прийняли разом 1915 року, разом вони стали духовними синами ієросхимонаха Серафима (Муравйова), майбутнього Вирицького старця. До 1922 року також разом вони подвизалися в Олександро-Невській лаврі. Ієромонах Лев був одним із керівників Петроградських православних братств. У зв’язку з цим його заарештували 1922 року і відправили на заслання. У 1924 році отець Лев повернувся в Ленінград. Був зведений у сан архімандрита і викладав у Богословсько-Пастирському училищі, а також знову зайнявся справами Олександро-Невського братства. З 1926 року архімандрит Лев був настоятелем собору Феодорівської ікони Божої Матері на Полтавській вулиці. У 1927 році він був знову заарештований, але майже через рік звільнений. Архімандрит Лев пробув настоятелем Феодорівського собору до 1932 року, викладав російську літературу на богословських курсах, здійснив більше ніж 20 чернечих постригів, листувався з митрополитом Іосифом (Петровим), відстоюючи правильність церковної політики митрополита Сергія (Страгородського). У 1932 році було заарештовано понад 40 членів Олександро-Невського братства, серед них і отець Лев. Він отримав 10 років таборів. Спочатку він вступив до Сиблагу, потім його перевели в Новокузнецьк, там засудили до збільшення терміну і посадили у штрафний ізолятор. У 1936 році його повернули в Сиблаг, а в 1937 році, в низці масових табірних зачисток, засудили до розстрілу. На останньому допиті архімандрит Лев сказав: “Винним себе я не визнаю. І хоча я за переконаннями є антирадянською людиною, але контрреволюційної агітації серед табірників я не проводив. Я є глибоко релігійною людиною, яка присвятила все своє життя служінню Богу, і метою мого життя є пропаганда релігії в масах. Я її вів, веду і вести буду”.